Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого судді Літвінова Є.В., суддів: Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І., при секретарі Гапоні В.О., розглянула в судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 120150203200000038, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 6 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 жовтня 2015 року щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Пам'ятне Голопристанського району Херсонської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2010 року за ч. 1 ст. 384, ст. 69, ст. 71 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки та штрафу в сумі 1 000 грн, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за участю прокурора Ємця І.І.,

У касаційній скарзі прокурор посилаючись на неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність просить судові рішення щодо ОСОБА_5 змінити, виключити з призначеного покарання засудженому, за сукупністю вироків, покарання у виді штрафу в сумі 1 000 грн та посилання на застосування ст. 72 КК України.

Вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 6 серпня 2015 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців. На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання призначеного за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2010 року та ОСОБА_5 визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років і штрафу в сумі 1 000 грн, який відповідно до ст. 72 КК України (2341-14) постановлено виконувати самостійно.

Вироком суду вирішено питання щодо речових доказів та частково задоволено цивільний позов потерпілої, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 413 грн 70 коп, 2 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 400 грн - витрати на правову допомогу.

Згідно з вироком суду, 27 квітня 2013 року приблизно о 07.00 год., ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7, зайшли до господарства ОСОБА_6, що за адресою: АДРЕСА_2, та шляхом відчинення дверей проникли до сараю, звідки викрали металобрухт, який в подальшому здали, завдавши потерпілій шкоду в сумі 413 грн 70 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15 жовтня 2015 року вирок районного суду залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу подану прокурором, просив її задовольнити та змінити судові рішення щодо ОСОБА_5; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 вересня

2010 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 384 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 1 000 грн.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_5 визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування вказаного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до вимог ст. 72 КК України покарання у виді штрафу в сумі 1 000 грн постановлено виконувати самостійно.

Вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 6 серпня 2015 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання призначеного за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2010 року та ОСОБА_5 визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років і штрафу в сумі 1 000 грн, який відповідно до ст. 72 КК України (2341-14) постановлено виконувати самостійно.

Разом з тим, на думку колегії суддів, місцевий суд при постановленні вироку від 6 серпня 2015 року, зазначивши у рішенні, що згідно ст. 72 КК України покарання у виді штрафу слід виконувати самостійно, припустився помилки, чим порушив вимоги чинного законодавства, оскільки не врахував, що вирок щодо ОСОБА_5 від 29 вересня 2010 року не виконувався більше двох років.

Відповідно до вимог ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом двох років у разі засудження до покарання менш суворого ніж обмеження волі. А, згідно ст. 51 КК України (2341-14) покарання у виді штрафу є менш суворим, ніж покарання у виді обмеження волі.

Як убачається з матеріалів справи вирок Тиврівського районного суду від 29 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5 набрав чинності 15 жовтня 2010 року. При цьому судом не встановлено, що ОСОБА_5 умисно ухилявся від покарання у виді штрафу.

Переглядаючи кримінальне провадження, суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам закону, на помилки місцевого суду уваги не звернув та погодився з його висновками.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_5 - зміні, шляхом виключення з них посилання на призначення засудженому за сукупністю вироків покарання у виді штрафу та посилання на застосування ст. 72 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 438 КПК України (4651-17) , суд,

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від

6 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Виключити з судових рішень посилання на призначення засудженому ОСОБА_5 покарання на підставі ст. 71 КК України (2341-14) у виді штрафу в сумі 1 000 грн та посилання на застосування ст. 72 КК України

В решті судові рішення щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.

ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.