5-801к07 Про викрадення майна - Текст документа

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 1 березня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду м. Севастополя від 17 листопада 2006 року щодо них.

Цим вироком засуджено:

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця та мешканця м. Севастополя,

раніше судимого 28 травня 2003 року за

ч.3 ст. 185 КК України (2341-14) на три роки позбавлення

волі, на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільненого

від відбування покарання з випробуванням з

іспитовим строком тривалістю 2 роки,

- за п.9 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на тринадцять років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на три роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_1 покарання - тринадцять років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) , до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 28 травня 2003 року і остаточно визначено ОСОБА_1 покарання - чотирнадцять років позбавлення волі;

IНФОРМАЦIЯ_2,

уродженця Республіки Казахстан,

мешканця м. Севастополя, раніше судимого

20 серпня 1998 року за ч.2 ст. 140 на один рік

позбавлення волі; 7 травня 2001 року за ст. 78

КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на три роки шість місяців позбавлення волі.

За ч.3 ст. 357 КК України (2341-14) ОСОБА_2 виправдано за відсутністю в діянні складу злочину;

IНФОРМАЦIЯ_3,

уродженця м. Одеси, мешканця м. Севастополя,

раніше судимого 8 листопада 2004 року за

ч.3 ст. 185 КК України (2341-14) на три роки позбавлення

волі, на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільненого

від відбування покарання з випробуванням з

іспитовим строком тривалістю один рік

шість місяців,

- за ч.3 ст. 185 КК України (2341-14) на три роки шість місяців позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 357 КК України (2341-14) на один рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_3 покарання - три роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) , до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 8 листопада 2004 року і остаточно визначено ОСОБА_3 покарання - чотири роки позбавлення волі.

Цим вироком також засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вирок щодо яких в касаційному порядку не оскаржений і касаційного подання щодо них не внесено.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні таких злочинів.

12 травня 2004 року приблизно опівночі ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, з метою вчинення крадіжки чужого майна, прийшли на дачну ділянку НОМЕР_1 в садівницькому товаристві "Джерельце", розташованому в селищі Дергачі м. Севастополя, яка належить ОСОБА_6, та таємно викрали майно потерпілої на загальну суму 365 гривень. Викрадене майно ОСОБА_1 переносив у лісосмугу, що знаходилася неподалік.

Через деякий час цієї ж ночі, повернувшись до місця вчинення крадіжки, ОСОБА_1 був помічений власником сусідньої дачної ділянки ОСОБА_7, який з метою припинення протиправних дій викрадачів почав їх переслідувати, завдавши при цьому декількох ударів шматком металевої арматури по голові ОСОБА_1, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

ОСОБА_1, розуміючи, що ОСОБА_7 був свідком вчиненої крадіжки майна, що належало ОСОБА_6, з метою приховати цей злочин, вирішив позбавити ОСОБА_7 життя.

Діставши з кишені своєї куртки ніж, який йому раніше передав ОСОБА_4, ОСОБА_1 з метою позбавлення ОСОБА_7 життя завдав йому цим ножем удар у груди, заподіявши потерпілому проникаюче колото-різане поранення грудини зліва з пошкодженням нижнього краю нижньої долі лівої легені, сердечної сорочки, передньої стінки лівого шлуночка, міжшлуночкової перегородки, що призвело до гострої крововтрати та настання смерті потерпілого на місці вчинення злочину.

9 листопада 2005 року о 6-й годині ОСОБА_3 з метою вчинення крадіжки чужого майна проник у приміщення літньої кухні будинку АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно, що належало потерпілій ОСОБА_8, на загальну суму 600 гривень.

11 листопада 2005 року о 22-й годині ОСОБА_3 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, з метою крадіжки чужого майна, прийшли до гаража, розташованого біля будинку АДРЕСА_2, та шляхом підкопу проникли в гараж, звідки викрали майно, що належало потерпілому ОСОБА_9, на загальну суму 2905 гривень.

Крім того, ОСОБА_3 з автомобіля, що знаходився в гаражі, викрав паспорт ОСОБА_9 та інші документи потерпілого.

2 грудня 2005 року приблизно о 14-й годині ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, з метою крадіжки чужого майна, прийшли на дачну ділянку в садівницькому товаристві "Мінер", розташованому в селищі Микензієви Гори м. Севастополя, яка належить ОСОБА_10, та таємно викрали з цієї ділянки та розташованого на ній будинку, куди вони проникли через дах, майно потерпілого на загальну суму 1025 гривень.

У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що вчинив вбивство ОСОБА_7, захищаючись від його ударів арматурою по голові, вважає, що діяв, перебуваючи у стані необхідної оборони, але перевищив її межі. Просить перекваліфікувати його дії з п.9 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на ст. 118 КК України (2341-14) .

Засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_2, не оспорюючи кваліфікації своїх дій, просять пом'якшити призначене їм покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу в повному обсязі; міркування прокурора, який просив залишити касаційні скарги засуджених без задоволення, а вирок щодо них - без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні крадіжок чужого майна за обставин, викладених у вироку, а ОСОБА_3, крім того, у вчиненні крадіжки документів потерпілого ОСОБА_9 відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і в касаційних скаргах не оспорюється.

Кваліфікація дій засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у цій частині за ч.3 ст. 185 КК України (2341-14) , а ОСОБА_3, крім того, за ч.3 ст. 357 КК України (2341-14) є правильною і в касаційних скаргах також не оспорюється.

Колегія суддів погоджується і з висновком апеляційного суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7 з метою приховати інший злочин.

Як видно з матеріалів справи, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні ОСОБА_1 визнавав те, що саме він завдав смертельне ножове поранення ОСОБА_7, який виявив вчинення крадіжки майна з дачної ділянки ОСОБА_6, хоча і зазначав, що не мав умислу на позбавлення потерпілого життя.

З показань засудженого ОСОБА_4 вбачається, що коли він та ОСОБА_1 після конфлікту з незнайомим чоловіком поверталися додому, ОСОБА_1 викинув на смітник ніж та повідомив, що цим ножем він "пирхнув" людину. На стан свого здоров'я ОСОБА_1 не скаржився, будь-яких тілесних ушкоджень у нього видно не було.

Засуджений ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначав про те, що коли вони з ОСОБА_4 втікали з місця крадіжки, він почув звідти крики і побіг назад. Побачивши незнайомого чоловіка, який шматком металевої труби замахувався на ОСОБА_1, перехватив цю трубу, а чоловік у цей час почав присідати, захрипів і через декілька хвилин помер. ОСОБА_1 повідомив, що ножем зарізав чоловіка.

Ці показання узгоджуються з протоколом огляду місця події від 13 травня 2004 року, згідно з яким на території дачної ділянки кооперативу "Джерельце" в с. Дергачі було виявлено труп ОСОБА_7 з ножовим пораненням в області грудини зліва (т. 1 а.с. 3-15).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_7 настала внаслідок колото-різаного поранення грудини зліва з локалізацією колото-різаної рани в проекції 6-го ребра у передній - пахвовій лінії з пошкодженням нижнього краю нижньої долі лівої легені, сердечної сорочки, передньої стінки лівого шлуночка, міжшлуночкової перегородки, що призвело до гострої крововтрати та настання смерті потерпілого на місці вчинення злочину.

Колото - різане поранення виникло від дії плоского колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа (т. 1 а.с. 18-20).

Дослідивши ці та інші докази в справі, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 був свідком вчиненої засудженими крадіжки, бажаючи приховати цей злочин, вчинив умисне вбивство потерпілого, завдавши йому цілеспрямованого удару ножем в життєво-важливий орган.

За таких обставин, колегія суддів вважає що дії ОСОБА_1 за п.9 ч.2 ст. 115 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно і не вбачає підстав для перекваліфікації дій засудженого на ст. 118 КК України (2341-14) , про що йдеться в його касаційній скарзі.

Покарання, яке призначено ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з дотриманням вимог ст. 65 КК України (2341-14) , є необхідним і достатнім для виправлення засуджених і попередження нових злочинів, а тому підстав для пом'якшення їм покарання, про що йдеться в касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Вирок суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є обгрунтованим і законним, будь-яких передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для його скасування чи зміни при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено, а тому скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, - ухвалила:

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Севастополя від 17 листопада 2006 року щодо них - без зміни.