Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Коновалова В.М.,

суддів Селівона О.Ф., Шевченко Т.В. за

участю прокурора Сухарєва О.М.

розглянула в судовому засіданні 1 березня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області та касаційною скаргою засудженоїОСОБА_1 на вирок Пролетарського районного суду м. Донецька від 10 січня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 7 березня 2006 року щодо неї.

Цим вироком ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженку м. Донецька, раніше судиму 08.06.2005 р. за ч. 2 ст. 190 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України (2341-14) , і призначено їй за цим законом покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів шляхом часткового складання даного покарання та покарання за попереднім вироком ОСОБА_1. остаточно призначено 4 роки позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 7 березня 2006 року вирок щодоОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1. засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

28 червня 2004 року, удень ОСОБА_1., діючи повторно, з метою заволодіння чужим майном, прийшла до ОСОБА_2 у його квартиру АДРЕСА_1 у м. Донецьку, і, повідомивши йому неправдиві відомості про наявність у неї власної квартириНОМЕР_1 у цьому ж будинку, не маючи права на неї, запропонувала ОСОБА_2. обмін зазначених квартир з погашенням його заборгованості за комунальні послуги.

8 липня 2004 року, удень ОСОБА_1. прибула з ОСОБА_2 до нотаріальної контори і, зловживаючи його довірою, шляхом обману, оформила на своє ім'я довіреність на право розпорядження квартирою АДРЕСА_1 у м. Донецьку, що належить ОСОБА_2.

14 серпня 2004 року ОСОБА_1., діючи на підставі вищезазначеної довіреності, не поінформувавши ОСОБА_2., зловживаючи його довірою, продала належну йому квартиру АДРЕСА_1 у м. Донецьку ОСОБА_3. за 30927 грн., які привласнила, вчинивши таким чином шахрайство у великих розмірах.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про зміну постановлених щодоОСОБА_1 судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) , оскільки при призначенні їй покарання за правилами, зазначеними у цьому законі, судом не було враховано, що вона вчинила злочин до ухвалення попереднього вироку щодо неї, згідно з яким її було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, а даним вироком її засуджено до покарання, що належить відбувати реально, і тому кожний вирок має виконуватись самостійно.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджена ОСОБА_1. просить переглянути вирок та ухвалу, мотивуючи тим, що кримінальну справу щодо неї сфабриковано, досудове та судове слідство проведено однобічно і упереджено, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що шахрайства не вчиняла, з потерпілим розрахувалась за квартиру. Посилається також на те, що судом не враховано стан здоров'я її та членів її сім'ї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання і просив його задовольнити, міркування прокурора про необхідність залишення касаційної скарги засудженоїОСОБА_1 без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання та скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання прокурора слід задовольнити, а касаційну скаргу засудженоїОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

ВинністьОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її засуджено, підтверджується дослідженими у судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, що узгоджуються між собою і не викликають сумніву в їх об?єктивності, зокрема: показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що довіреність на ім'яОСОБА_1 він видав на її прохання для того, щоб вона могла погасити його заборгованість за комунальні послуги і в подальшому здійснити обмін його квартириАДРЕСА_1на належну їй, як вона пояснила, квартируНОМЕР_1 по АДРЕСА_3 у м.Донецьку, в яку він переїхав, але через декілька днів на адресу цієї квартири надійшла квитанція про сплату за комунальні послуги із заборгованістю на ім?я ОСОБА_4, а згодом з?явилися господарі цієї квартири, сама ж ОСОБА_1. за цей час давала йому гроші 3-5 разів у розмірі по 5-10 грн.; показаннями свідка ОСОБА_4, згідно з якими вона здала належну їй кв.НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 у м.Донецьку в найм ОСОБА_1., а від пропозиції останньої продати цю квартиру відмовилась; показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 р. він купив кв. АДРЕСА_1 в м. Донецьку уОСОБА_1, яка діяла на підставі довіреності на право розпорядження цією квартирою від імені ОСОБА_2 і отримала за неї 5 тисяч 200 доларів США; даними висновку будівельно-технічної експертизи про те, що ринкова вартість зазначеної квартири на серпень 2004 року може становити 30927 грн., а також речовими та іншими доказами у справі.

ДіїОСОБА_1 за ч. 3 ст. 190 КК України (2341-14) як шахрайство, вчинене у великих розмірах, кваліфіковано правильно, а покарання їй за цим законом призначено з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого нею злочину, її особи та всіх обставин справи, в тому числі й тих, на які посилається засуджена у своїй касаційній скарзі.

Таким чином, підстави для задоволення касаційної скарги засудженоїОСОБА_1 з наведених у ній мотивів відсутні.

Що стосується доводів касаційного подання прокурора про неправильне застосування судом ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) при призначенні покарання ОСОБА_1., то вони заслуговують на увагу.

Так, згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання” (v0007700-03) , якщо особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно. Як убачається з матеріалів справи, попереднім вироком від 8 червня 2005 року ОСОБА_1. було засуджено до покарання у виді позбавлення волі на 1 рік зі звільненням на підставі ст. 75 КК України (2341-14) від його відбування з випробуванням.

Але до ухвалення цього вироку ОСОБА_1. у серпні 2004 року вчинила інший злочин, за який її засуджено вироком у даній справі до покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально.

За таких обставин судові рішення щодоОСОБА_1 у даній справі підлягають зміні з виключенням із них рішення суду про призначення ОСОБА_1. покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) .

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу засудженоїОСОБА_1 залишити без задоволення. Касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Пролетарського районного суду м. Донецька від 10 січня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 7 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з вироку рішення суду про призначення ОСОБА_1. покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) .

Вважати ОСОБА_1. засудженою за ч. 3 ст. 190 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Вирок Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 8 червня 2005 року щодоОСОБА_1 виконувати самостійно.