Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Бех М.О., Шибко Л.В.,

при секретарі Гапоні В.О.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150050001522, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Миколаєва,

проживаючого на АДРЕСА_1

громадянина України, не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 309 КК України,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 12 травня 2015 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2015 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ч. 1 ст. 190 КК України до обмеження волі на 1 рік;

- за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на 6 років з конфіскацією 1/2частини належного йому майна;

- за ч. 1 ст. 321 КК України до позбавлення волі на 1 рік;

- за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточне покарання визначеноОСОБА_1 у виді позбавлення волі на 6 років 6 місяців з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальнівитрати за проведення експертиз у розмірі 835,64 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 12 травня 2015 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну судових рішень щодо нього, просить закрити кримінальне провадження про його обвинувачення за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а за ч. 2 ст. 309 КК України обрати покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Вважає, що апеляційний суд поверхнево розглянув справу в апеляційному порядку, не мотивував свого рішення належним чином, безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів у справі, чим порушив право засудженого на захист. Наполягає, що не збував наркотичного засобу, а придбав та зберігав лише для власного вживання. Звертає увагу на провокацію злочину з боку оперативного закупщика. Вважає, що факт того, що він вжив заходи до повернення незаконно отриманих коштів до Управління пенсійного фонду свідчить про відсутність у нього умислу на заволодіння державними коштами, а відтак про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

У касаційній скарзі із доповненням захисник ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Посилається на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність,порушення кримінального процесуального закону під час досудового розслідування, однобічність і неповноту судового слідства. Вважає, що вирок та ухвала апеляційного суду ґрунтуються на припущеннях. Вказує, що місцевий суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу, що негласні слідчі дії були проведені без дотримання вимог закону, а також на те, що мала місце провокація кримінального правопорушення. Вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив стороні захисту у повторному дослідженні доказів, що свідчить про його упередженість. Вказує на відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України у зв'язку з відсутністю у засудженого умислу на заволодіння державними коштами шахрайським шляхом, про що свідчить добровільне повернення ним коштів, які були йому помилково нараховані та виплачені. Вказує, що місцевим та апеляційним судом не дотримано вимог КПК України (4651-17) щодо ухвалення судових рішень у нарадчій кімнаті.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, маючи умисел на заволодіння бюджетними коштами шляхом обману, з корисливих мотивів, не повідомив про відрахування з навчального закладу Управління ПФУ в Корабельному районі міста Миколаєва, 21 грудня 2009 року звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в Корабельному районі міста Миколаєва з заявою про призначення соціальної допомоги по втраті годувальника до 18 років та 24 квітня 2012 року надав довідку про навчання у ВПУ Суднобудування № 1, що є підставою для продовження виплати соціальної виплати з 01 травня 2012 року по 30 червня 2014 року, хоч з 01 вересня 2014 року був переведений на навчання до Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфері послуг, де повинен був навчатися до 30 червня 2015 року. Таким чином, в період з 01 лютого 2013 року по 31 березня 2013 року шляхом обману, в порушення статей 36, 50 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", отримав державні грошові кошти у вигляді пенсії за втратою годувальника на загальну суму 3 243,18 грн.

Під час проведення оперативних закупівель наркотичних засобів, 23 травня 2014 року ОСОБА_1, знаходячись в другому під'їзді будинку АДРЕСА_1, незаконно збув ОСОБА_3 медичний шприц з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, масою в перерахунку на суху речовину 0,069 г за 120 грн.; 10 червня 2014 року там же незаконно збув ОСОБА_3 медичний шприц з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, масою в перерахунку на суху речовину 0,044 г за 200 грн. та одну таблетку, яка містить сильнодіючий лікарський засіб - димедрол, масою в перерахунку на суху речовину 0,0496 г.

Під час обшуку 10 червня 2014 року за місцем мешкання обвинуваченого за адресою будинку АДРЕСА_1 працівниками міліції було виявлено та вилучено медичний шприц з речовиною, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою в перерахунку на суху речовину 0,099 г, металевий ополоник з нашаруванням речовини, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом опієм ацетильованим, масою в перерахунку на суху речовину 0,005 г, три фрагменти вати коричневого кольору, на якій наявний особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, масою перерахунку на суху речовину 0,012 г, які обвинувачений незаконно зберігав за адресою свого мешкання без мети збуту.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника на підтримання касаційних скарг, думку прокурора, яка вважала, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали; при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

При розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1 апеляційним судом не дотримано вимог кримінального процесуального закону.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вирок щодо ОСОБА_1 був оскаржений в апеляційному порядку засудженим та його захисником, які в своїх апеляційних скаргах просили закрити провадження про обвинувачення засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а за ч. 2 ст. 309 КК України обрати покарання, не пов'язане з позбавленням волі. При цьому вони наводили доводи на обгрунтування своєї думки щодо незаконності вироку суду першої інстанції з підстав порушення кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винного.

Апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційні скарги захисника та засудженого без задоволення, не надав вичерпної відповіді, на яких підставах, передбачених процесуальним чи матеріальним законами він визнав наведені в апеляціях доводи неспроможними.

Суд апеляційної інстанції фактично не проаналізував доводи скарг щодо незаконності оскаржуваного вироку і не дав оцінки стосовно їх обґрунтованості, а фактично просто навів перелік доказів, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.

При цьому поза увагою суду апеляційної інстанції залишились доводи про неналежну оцінку доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував вирок, про те, що суд дав їм формальну оцінку щодо їх достатності та достовірності, не проаналізувавши їх з точки зору належності та допустимості. Мотивувальна частина ухвали апеляційного суду не містить повноцінної відповіді на доводи апеляційних скарг щодо неправильної оцінки доказів місцевим судом.

Таким чином, апеляційний суд не перевірив та належним чином не проаналізував усі доводи апеляційних скарг засудженого та захисника, не навів переконливих мотивів на спростування усіх доводів щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції. Так, без належного аналізу залишилися доводи про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що негласні слідчі дії під час досудового розслідування були проведені всупереч вимог закону, зокрема, щодо провокації кримінального правопорушення, про необгрунтованість висновку суду щодо збуту ОСОБА_1 наркотичного засобу оперативному закупнику, який особисто провокував засудженого на вчинення кримінального правопорушення, безпосередньо брав участь у купівлі наркотичного засобу разом із засудженим для спільного вживання, а також і вживав наркотичний засіб разом із ОСОБА_1 тощо.

Крім того, поза увагою апеляційного суду залишилися клопотання засудженого та його захисника про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження та про дослідження окремих доказів.

За таких обставин, залишаючи без задоволення подані апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції не навів у своїй ухвалі докладних мотивів такого рішення, не зазначив підстави, через які визнав необґрунтованими доводи, наведені в апеляційних скаргах, внаслідок чого постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У зв'язку з порушенням вимог кримінального процесуального закону, на підставі ч. 1 ст. 436 КПК України, ухвала суду апеляційної інстанції в даній справі підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати вищевикладене, розглянути справу відповідно до вимог закону та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 376 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 12 травня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.