Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів: Сахна Р. І., Пузиревського Є. Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Гапона В.О.,

прокурора Пантєлєєвої А.С.,

захисника ОСОБА_1,

особи, щодо якої кримінальне

провадження закрите ОСОБА_2,

переглянула в судовому засіданні ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 вересня 2015 року за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області щодо ОСОБА_2

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 травня 2015 року, яку залишено без зміни ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 вересня 2015 року,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Харкова, громадянку України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, такої, що не має судимості,

звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК на підставі ст. 46 КК у зв'язку із примиренням обвинуваченої з потерпілим, а провадження у справі закрито.

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 пред'явлене обвинувачення в тому, що вона 04 березня 2013 року, приблизно о 08.20 год., керуючи автомобілем марки "Volksvagen Polo", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Маяковського в напрямку вул. Дружби в с. Високий Харківського району Харківської області, зі швидкістю 40 км/год по своїй смузі руху, навпроти будинку № 80 по вул. Дружби порушила вимоги п.п. 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) та вчинила наїзд на пішохода ОСОБА_3

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 419 КПК та не надав оцінки всім доводам апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного застосування місцевим судом ст. 46 КК. Стверджує, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК, не врахувавши, що суспільна небезпека злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, полягає у спричиненні шкоди інтересам суспільства, яку неможливо усунути. Вважає, що звільнення від кримінальної відповідальності можливо лише у разі заподіяння шкоди лише приватним інтересам фізичної особи або майновим інтересам юридичної особи.

На касаційну скаргу прокурора надійшло заперечення від ОСОБА_2, яка просить ухвалу апеляційного суду щодо неї залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги, пояснення захисника та ОСОБА_2, які просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилась з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК, на підставі ст. 46 КК, врахувавши при цьому, що даний злочин є злочином невеликої тяжкості, обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення вперше, вину визнала, щиро розкаялася, примирилася з потерпілим, відшкодувала завдану шкоду.

Крім того, як убачається із ухвали суду першої інстанції, потерпілий ОСОБА_3 й обвинувачена в підготовчому судовому засіданні заявили клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК у зв'язку з їх примиренням.

Будь-які дані, які б перешкоджали звільненню ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК у підготовчому судовому засіданні, відповідно до статей 284, 286, 314 КПК в матеріалах провадження відсутні і прокурором у касаційній скарзі не зазначені.

Посилання прокурора на те, що вказаних обставин недостатньо для закриття провадження у справі щодо ОСОБА_2 на підставі ст. 46 КК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Зміст ст. 46 КК України свідчить, що передумовою звільнення від кримінальної відповідальності може бути лише такий злочин невеликої тяжкості, яким шкода заподіяна певному потерпілому, тобто фізичній особі і ця особа, відповідно до ст. 55 КПК, визнана потерпілою.

Оскільки кримінальна відповідальність особи за ч. 1 ст. 286 КК настає у разі порушення нею правил безпеки руху й експлуатації транспорту тільки за умови, якщо в результаті цих порушень настали суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння особі тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості та наявності причинного зв'язку між діянням та цими наслідками, суд обґрунтовано застосував положення ст. 46 КК та звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи його апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, та відповідно до вимог ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б були підставами для зміни або скасування судового рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 433- 436 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 вересня 2015 рокущодо ОСОБА_2 - без зміни.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.