Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Федченка О.С.,

суддів

Філатова В.М., Пошви Б.М.

за участю прокурора

Колесніченка О.В.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 27 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок суду щодо ОСОБА_1.

За вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 31 травня 2005 року ОСОБА_1, 1980 року народження, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України (2341-14) до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) суд постановив звільнити ОСОБА_1. від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_1. визнано винуватим у тому, що 20 лютого 2005 року, приблизно о 5 год. 00 хв., керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем ВАЗ-2107, що належав гр. ОСОБА_2, під час руху по вул. Г. Врадіївщини в смт. Врадіївка Миколаївської області в напрямку Врадіївської ЦРЛ, він не справився з керуванням автомобілем і допустив зіткнення керованого ним автомобіля з деревом на узбіччі дороги. В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир указаного автомобіля ОСОБА_3. отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

У касаційному поданні прокурор просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу.

На це подання надійшли заперечення, у яких:

засуджений ОСОБА_1. просить постановлений щодо нього вирок залишити без змін, посилаючись на відсутність підстав для задоволення касаційного подання прокурора, оскільки призначене йому покарання є достатнім для виправлення та перевиховання засудженого;

потерпіла ОСОБА_4. також просить залишити касаційне подання прокурора без задоволення, зазначаючи, що жодних моральних чи матеріальних претензій до засудженого ОСОБА_1. вона не має і вважає призначене йому покарання справедливим.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладенні у поданні прокурора та запереченнях засудженого і потерпілої, колегія суддів вважає, що це подання задоволенню не підлягає виходячи із наступного.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1. у вчиненні ним указаного у вироку злочину, а також кваліфікація його дій за ст. 286 ч.2 КК України (2341-14) відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам і не оспорюються прокурором.

Посилаючись на невідповідність призначеного засудженому покарання, у касаційному поданні прокурор зазначає, що при вирішенні питання призначення ОСОБА_1 покарання суд недостатньо врахував те, що він грубо порушив правила дорожнього руху.

Але, ці доводи не можуть бути підставою для визнання незаконним рішення суду в частині призначення покарання, оскільки указані прокурором обставини є ознаками злочину, у вчиненні якого визнано винуватим ОСОБА_1.

Крім того, як видно з мотивувальної частини вироку вирішення судом першої інстанції питання призначення покарання відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України (2341-14) .

Суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, дані про особу засудженого та інші перелічені у вироку обставини, в тому числі думку потерпілої, яка просила суд не позбавляти ОСОБА_1. волі, в результаті чого прийшов до обгрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Зміст протоколу судового засідання свідчить про те, що в дебатах з такою ж пропозицією до суду звертався прокурор, який приймав участь у розгляді даної справи.

Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків суду, по справі не виявлено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення.