Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Синявського О.Г.,

суддів за участю прокурора

Пекного О.Г. і Нікітіна Ю.I., Кравченко Є.С.

та захисника

ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і захисника ОСОБА_2 в інтересах останнього на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 10 квітня 2007 року.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця м. Хмельницького,

громадянина України,

раніше судимого 14 лютого 1995 року вироком Хмельницького міського суду

Хмельницької області за ст. 86-1, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 215-3, ст. 17, ч. 2 ст. 215-3, ч. 3 ст. 193, ч. 1 ст. 145, ст. 42 КК України (в ред. 1960 (2001-05) р.) до покарання у виді позбавлення волі строком на сім років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого,

звільненого 04 лютого 2000 року постановою Шепетівського районного суду Хмельницької області умовно-достроково

на один рік і один місяць та двадцять сім днів;

28 липня 2003 року вироком Хмельницького міського суду Хмельницької області за ч. 5 ст. 185 КК України (2341-14) на сім років позбавлення волі

з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого,

засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на дев'ять років із конфіскацією всього майна, крім житла, яке є власністю засудженого; за ст. 257 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років з конфіскацією всього майна, крім житла, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на дев'ять років з конфіскацією всього майна, крім житла, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на дев'ять років з конфіскацією всього майна, крім житла, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_3,

IНФОРМАЦIЯ_2,

уродженця м. Хмельницького,

громадянина України,

раніше судимого 28 липня 2003 року вироком Хмельницького міського суду Хмельницької області за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) до покарання

у виді позбавлення волі строком на три роки,

ОСОБА_4,

IНФОРМАЦIЯ_3,

уродженця м. Хмельницького,

громадянина України,

раніше судимого 28 липня 2003 року вироком Хмельницького міського суду Хмельницької області за ч. 1 ст. 263 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки

і шість місяців,

ОСОБА_5,

IНФОРМАЦIЯ_4,

уродженця м. Анжело-Сурженська, Кемеровської області, Росії, громадянина України,

раніше судимого 28 липня 2003 року вироком Хмельницького міського суду Хмельницької області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, 70 КК України (2341-14)

до покарання у виді позбавлення волі

строком на три роки і шість місяців,

кожного засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років із конфіскацією всього майна, крім житла, яке є власністю засуджених; за ст. 257 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років з конфіскацією всього майна, крім житла, яке є власністю засуджених.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на вісім кожному з конфіскацією всього майна, крім житла, яке є власністю засуджених.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років кожному з конфіскацією всього майна, крім житла, яке є власністю засуджених.

Постановлено стягнути солідарно із засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ТОВ "Гермес" на відшкодування матеріальної шкоди 5 462 грн.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 10 квітня 2007 року зазначений вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 засуджено за вчинення розбійного нападу у складі озброєної банди за таких обставин.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вирішили створити озброєну банду для нападу на автомобіль ТОВ "Гермес", залучивши до цього ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Об'єднавшись у озброєну банду, з цією метою вони розробили спільний план нападу з розподілом ролі кожного учасника, підшукали вогнепальну зброю, спорядження, транспорт, роздобули маршрут руху вказаного автомобіля. ОСОБА_5 надав для вчинення злочину автомобіль "Фольксваген - Пассат", а ОСОБА_4 - обріз мисливської рушниці, крім того члени банди підготували підмінні номери, газовий балон, спортивну біту, змінний одяг та шапки-маски.

12 лютого 2002 року приблизно о 17-й год., між селами Вишнівчик і Слобідка Смотрицька Чемеровецького району Хмельницької області, діючи згідно з розробленим планом, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 зупинили автомобіль ТОВ "Гермес" - ЗIЛ-130 НОМЕР_1 і вчинили напад на водія ОСОБА_6 та експедитора ОСОБА_7 та, погрожуючи останнім обрізом мисливської рушниці, примусили їх передати належні ТОВ "Гермес" гроші в сумі 7 2000 грн., що на момент вчинення злочину в 250 і більше разів перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього змінити: виправдати за ст. 257 КК України (2341-14) , перекваліфікувати його дії ч. 4 на ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) та застосувати до нього ст. 69 ККУкраїни (2341-14) та пом'якшити призначене покарання або скасувати судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому посилається на те, що бандитизму не вчиняв, а висновки суду про його винність в інкримінованих злочинах грунтуються на припущеннях. Крім того зазначає про істотні порушення кримінально-процесуального закону під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції, зокрема про порушення його право на захист. Також вказує про те, що кримінальна справа щодо нього була сфабрикована, а її матеріали - сфальсифіковані.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить судові рішення щодо нього змінити: виправдати його за ст. 257 КК України (2341-14) , перекваліфікувати його дії з ч. 4 на ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) , застосувати до нього ст. 69 КК України (2341-14) та пом'якшити призначене йому покарання. При цьому посилається на те, що бандитизму не вчиняв, досудове та судове слідство у справі проведено неповно, необ'єктивно, з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, зокрема з порушенням його права на захист. Крім того зазначає про те, що дійшовши до висновку про вчинення ним злочину у складі озброєної банди, місцевий суд належним чином своє рішення не мотивував та допустив неправильне застосування кримінального закону, а суд апеляційної інстанції зазначені порушення закону не усунув.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4, посилаючись на те, що бандитизму не вчиняв, а висновок суду в цій частині є необгрунтованим, просить судові рішення скасувати із закриттям справи в частині його засудження за ст. 257 КК України (2341-14) , а в решті судові рішення змінити: перекваліфікувати його дії з ч. 4 на ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) та пом'якшити призначене йому покарання.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на те, що судові рішення грунтуються на доказах, одержаних незаконним шляхом, та постановлені з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, просить їх змінити: виправдати за ст. 257 КК України (2341-14) , перекваліфікувати його дії ч. з 4 на ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) та застосувати до нього ст. 69 КК України (2341-14) або скасувати судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому зазначає про те, що кримінальну справу щодо її підзахисного було сфабриковано, а її матеріали - сфальсифіковано. Вказує на порушення матеріального і процесуального закону судом першої і апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, яка підтримала свою касаційну скаргу, думку прокурора Кравченко Є.С., яка вважала, що у задоволенні касаційних скарг слід відмовити, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення з таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обгрунтованими.

Iз показань ОСОБА_1, які були дані під час проведення досудового слідства, убачається, що, дізнавшись про те, що експедиторами фірми "Гермес" перевозяться великі суми грошей, він разом із ОСОБА_3 вирішили здійснити розбійний напад на автомобіль даного підприємства. Для здійснення нападу вони залучили ОСОБА_5, який надав автомобіль "Фольсваген-Пасат", та ОСОБА_4, який надав обріз мисливської рушниці, та, заготовивши номерні знаки прибалтійської держави, маски, обріз, бейсбольну біту, газовий балончик і встановивши маршрут руху автомобіля фірми "Гермес", розробили спільний план нападу з розподілом ролей кожного учасника. Згідно з розробленим планом, у зручному для нападу місці ОСОБА_5 повинен був повільно перейти дорогу, щоб автомобіль ТОВ "Гермес" зупинився, ОСОБА_3 - підбігти до автомобіля та насильно витягнути із кабіни водія, а ОСОБА_4 - заволодіти автомобілем і заїхати в ліс або на обочину. На той випадок, якщо двері автомобіля будуть зачинені, ОСОБА_4 мав використати зброю. При цьому вони домовились, що в будь-якому разі зупинять автомобіль і заволодіють грошима, незалежно від того, чи віддасть експедитор гроші (т. 6 а. с. 12-13 зв.).

Iз показань ОСОБА_4 під час досудового слідства убачається, що в січні 2002 року у незнайомого чоловіка він придбав обріз мисливської рушниці та п'ять патронів до нього і на прохання ОСОБА_1 для нападу він надав цей обріз і патрони. Крім цього, ОСОБА_4 зазначив, що чотири патрона було використано для здійснення пострілів при вчиненні нападу на автомобіль ТОВ "Гермес" (т. 6, а. с. 39).

Дані показання ОСОБА_1 і ОСОБА_5 повністю узгоджуються із показаннями ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та свідчать про те, що всі члени банди знали про наявність вогнепальної зброї і готовність її застосувати під час нападу (т. 6, а. с. 17-18 зв., 25-26 зв.).

Згідно з даними огляду автомобіля ЗIЛ-130, НОМЕР_1, у ньому виявлені численні пошкодження пострілами кабіни, вітрового та правого бокового скла та вікна заднього виду, зовнішнього заднього лівого колеса, у якому виявлено і вилучено частини кулі і бойового заряду, а саме три металеві злитки, пластмасовий пиж і контейнер, а у внутрішньому задньому лівому колесі - один металевий злиток (т. 5, а. с. 52-56).

Відповідно до даних висновку судово-балістичної експертизи, вилучений у господарстві ОСОБА_1 обріз є гладкоствольною вогнепальною зброєю, виготовленою шляхом відрізання частини стволів і прикладу мисливської рушниці 16 калібру, та придатна для стрільби (т. 5, а. с. 173-178).

Iз показань потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_6 убачається, що 12 лютого 2002 року близько 17-ї години, рухаючись на автомобілі ТОВ "Гермес" у напрямку с. Смотрич Чемеровецького району Хмельницької області, при виїзді із с. Вишнівчик під залізничним мостом побачили групу чоловіків у масках на обличчі, які бігли у напрямку їхнього автомобіля, а один з них 2-3 рази вистрілив з обрізу по задніх колесах. Намагаючись уникнути нападу, водій ОСОБА_8 продовжив рух, але через 400-500 м. їх наздогнав автомобіль "Фольсваген-Пасат", з переднього вікна якого невідомий чоловік у масці відкрив вогонь по їх автомобілю, у результаті чого одна із куль влучила у лобове скло, а його уламками ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження. Коли автомобіль ТОВ "Гермес" зупинилася, до неї підбіг невідомий у масці і, погрожуючи зброєю, заволодів грошима підприємства в сумі 7 200 грн. При цьому потерпілі ствердили, що напад на автомобіль відбувся дуже швидко, а дії нападників були злагодженими (т. 5 а. с. 26-27, 31).

Відповідно до даних протоколів відтворення обстановки та обставин події, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 вказали на місце, де вони залишали свій автомобіль, готуючись до нападу; де стояв їх автомобіль безпосередньо перед нападом; де вони вчинили напад із застосуванням вогнепальної зброї та заволоділи грошима товариства (т. 6, а. с. 1-8).

Як убачається з авансового звіту ТОВ "Гермес" та видаткового касового ордеру №338/1 від 11 лютого 2002 року, експедитор ОСОБА_7 отримав під звіт саме 7 200 грн., що на момент вчинення злочину в двісті п'ятдесят і більше разів перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян (т. 5, а. с. 34, 39).

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи, потерпілому ОСОБА_7 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (т. 5, а. с. 135-136).

Ці та інші наведені у вироку докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 організували озброєну банду з метою нападу на працівників підприємства ТОВ "Гермес" з метою заволодіння грошима підприємства у великих розмірах та разом із ОСОБА_4 і ОСОБА_5 взяли участь у нападі, вчинюваному бандою. Їх винність у вчиненні цього злочину доведена повністю. Кваліфікуючи дії засуджених

ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 як бандитизм, суд правильно оцінив наведені докази і обгрунтував свій висновок наявністю у банді трьох і більше осіб, стійкістю їх об'єднання, озброєністю вогнепальною зброєю, попередньою їх зорганізованістю у спільне об'єднання для готування і вчинення злочину, який потребував довготривалої підготовки та об'єднаністю єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, які були обізнані з планом нападу.

З огляду на зазначене, кваліфікація дій ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за ст. 257 КК України (2341-14) є вірною, а доводи скарг про неповноту, необ'єктивність досудового і судового слідства та про те, що вирок грунтується на припущеннях - безпідставними.

Крім того, на думку колегії суддів, дії засуджених правильно кваліфіковані ще і за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) , оскільки бандою було вчинено кваліфікований вид розбою - спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах, а злочини, передбачені статтями 257 і ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) , в даному конкретному випадку утворюють ідеальну сукупність.

Що стосується доводів скарг ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про порушення їх права на захист, то вони є необгрунтованими.

Так, перевіркою матеріалів справи встановлено, що під час судового розгляду всім підсудним, у тому числі ОСОБА_3 і ОСОБА_1, були роз'яснені їх права, передбачені ст. 63 Конституції України (254к/96-ВР) і ст. 263 КПК України (1001-05) , і останні скористались своїм правом на захист (т. 11, а. с. 216-217 ).

Будь-яких усних чи письмових клопотань суду про допуск до участі у справі захисника ОСОБА_3 не заявляв (т. 12, а. с. 92, 141).

Згідно із протоколом судового засідання від 12 грудня 2005 року, ОСОБА_1 копію обвинувального висновку отримав (т. 11, а. с. 216).

Крім того, за клопотаннями ОСОБА_1 до участі у справі було допущено у якості захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (т. 11, а. с. 217)

Доводи скарг засудженого ОСОБА_5 і його захисника ОСОБА_2 про те, що вирок грунтується на доказах, одержаних незаконним шляхом, колегія суддів розцінює як безпідставні. Як убачається із матеріалів справи, місцевий суд під час розгляду справи, встановивши порушення вимог кримінально-процесуального закону при проведенні огляду та вилученні обрізу мисливської зброї, гільз, патрону 16-го калібру, спортивної сумки з одягом, автопокришок від автомобіля "Фольсваген-Пасат", номерних знаків прибалтійських країн, визнав дані протоколів цих слідчих дій недопустимими доказами, у зв'язку з чим вони не були покладені в основу обвинувачення.

Крім того, перевіркою не встановлено будь-яких доказів фабрикації кримінальної справи щодо щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та фальсифікації її матеріалів.

Покарання ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) , із урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особи винних, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, та є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення призначеного засудженим покарання не знайдено.

Аналогічні доводи засуджених перевірялись і судом апеляційної інстанції. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необгрунтованим чи сумнівним у колегії суддів підстав немає.

Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обгрунтовані і справедливі рішення або які були б безумовними підставами для їх скасування, колегією суддів по справі не виявлено.

З огляду на зазначене та керуючись ст. 394- 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 10 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - без зміни.