5-1592км16 Про застосування відносно засудженого примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку - 31.03.2016 Прийняття

головуючого Франтовської Т.І., суддів: Кравченка С.І., Тельнікової І.Г., при секретарі за участю прокурора захисника Миколаєнко О.О., Ємця І.І., ОСОБА_6, розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014250270000420, за обвинуваченням

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 11 березня 2015 року про застосування примусових заходів медичного характеру та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 1 вересня 2015 року,

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 11 березня 2015 року у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 122 КК України задоволено клопотання про застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у виді психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 1 вересня 2015 року ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 11 березня 2015 року про застосування відносно ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку по матеріалам кримінального провадження за звинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 порушує питання про скасування судових рішень по справі в зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції. Крім того зазначає, що клопотання про застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку не відповідає вимогам процесуального закону, а саме ст.ст. 291, 292 КПК України, досудове розслідування розпочато з порушенням вимог ст. 477 КПК України. Крім того, захисник зазначив в касаційній скарзі, що було порушено право ОСОБА_7 на захист, оскільки в матеріалах провадження відсутні документи щодо захисника ОСОБА_8, який представляв інтереси ОСОБА_7 на досудовому розслідуванні.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 11 квітня 2014 року приблизно о 10.00. годині, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2, під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних стосунків зі ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, знаходячись позаду останньої та тримаючи її за шию, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, штовхнув останню, внаслідок чого потерпіла впала на землю та відчула різкий біль в середній області спини. Своїми умисними діями ОСОБА_7 спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому тіла 1-го поперекового хребця без ушкодження спинного мозку, який згідно висновку судово-медичної експертизи № 1051 від 20 травня 2014 року відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_10, який підтримав касаційну скаргу, пояснення прокурора Ємця І.І., який заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону судом були виконані в повному обсязі, висновок суду першої інстанції про причетність ОСОБА_7 до вчинення суспільно небезпечного діяння передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні та яким дана правильна юридична оцінка.

Так, причетність ОСОБА_7 до вчинення суспільно небезпечного діяння передбаченого ч.1 ст. 122 КК України підтверджується: показами потерпілої ОСОБА_9; показами свідка ОСОБА_11; висновками судово-медичної експертизи № 1051 від 23 травня 2014 року, згідно з якими у ОСОБА_9 мало місце ушкодження: компресійний перелом тіла 1-го поперекового хребця без ушкодження спинного мозку. Вказане ушкодження виникло від дії тупого предмета, по давності виникнення може відповідати часу, вказаному в постанові про призначення експертизи та відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я; протоколом проведення слідчого експерименту з участю потерпілої від 22 квітня 2014 року в ході якого вона підтвердила факт спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_7 11 квітня 2014 року та відтворила механізм нанесення їй тілесних ушкоджень; протоколом проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_11 від 22 квітня 2014 року; висновками судово-медичної експертизи № 827 від 22 травня 2014 року згідно з якими тілесні ушкодження у потерпілої могли виникнути, як за обставин вказаних у протоколі слідчого експерименту за її участю від 22 квітня 2014 року, так і за обставин вказаних у протоколі слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 22 квітня 2014 року.

Доводи касаційної скарги захисника про те, що клопотання про застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку не відповідає вимогам процесуального закону, а саме ст.ст. 291, 292 КПК України, на думку колегії суддів є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати примусові заходи медичного характеру.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КК України надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Так, згідно акту судово-психіатричної експертизи № 246 від 21 травня 2014 року ОСОБА_7 страждає на органічний психічний розлад у зв'язку із судинним враженням головного мозку, через що на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, він не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. На час проведення експертизи через вказані прояви органічного психічного розладу у зв'язку із судинним ураженням головного мозку, ОСОБА_7 не може усвідомлювати свої дії і керувати ними, не може правильно сприймати обставини, що призвело до неможливості його участі у слідчих діях та судових засіданнях. Через вказані прояви органічного психічного розладу ОСОБА_7 суд взявши до уваги всі обставини прийшов до висновку, що зазначений стан останнього становить пасивний тип суспільної небезпеки і може привести до скоєння ОСОБА_7 суспільно-небезпечних дій та зважаючи на відсутність даних для госпіталізації, він потребує надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку. Крім того було встановлено, що оскільки ОСОБА_7 не може усвідомлювати свої дії і керувати ними, не може правильно спрймати обставини, що мають значення для вирішення справи тому не може приймати участь у слідчих діях і судових засіданнях.

Колегія суддів приходить до висновку, що клопотання слідчого СВ Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_12 про застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру, є обґрунтованим та повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України та ч. 2 ст. 291 КПК України.

Також, не має підстав вважати, що було порушено право ОСОБА_7 на захист, про що зазначає захисник у касаційній скарзі.

У матеріалах провадження наявне клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, з яким відповідно до вимог процесуального закону, були ознайомлені законний представник ОСОБА_7 - ОСОБА_13 та захисник ОСОБА_8 Крім того, з реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що слідчим була винесена постанова про залучення захисника для здійснення захисту ОСОБА_7, а при призначенні судом до розгляду клопотання слідчого про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 були присутні законний представник останнього - ОСОБА_13 та захисник ОСОБА_8

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочато слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження апеляційним судом були досліджені матеріали провадження та встановлено, що про вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України свідком ОСОБА_11 та потерпілою ОСОБА_9 було повідомлено в Черкаський РВ УМВС України в Черкаській області, а відомості за зазначеною заявою були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014250270000420.

ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень щодо ОСОБА_7, колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.