Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Лагнюка М.М., Суржка А.В.,

при секретарі Миколаєнко О.О.,

за участю прокурора Чупринської Є.М.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 3 березня 2015 року,

Вироком Дебальцевського міського суду Донецької області від 25 червня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання постановлено рахувати з 26 липня 2011 року.

ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про застосування до нього Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) , посилаючись на те, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей та відбув ј строку призначеного покарання у виді позбавлення волі.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2014 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування до нього Закону України "Про амністію у 2014 році" від 8 квітня 2014 (1185-18) року.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 3 березня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2014 року - без зміни.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.07.2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 3 березня 2015 року.

Постановою Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 11.02.2016 року задоволено заяву заступника Генерального прокурора України і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах ВССУ від 30.07.2015 року у справі ОСОБА_1 скасовано, справу направлено на розгляд до суду касаційної інстанції.

Як убачається зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та звільнення його від відбування покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) . Вказує, що він раніше не судимий, працював, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, які знаходяться в зоні проведення АТО. Наголошує, що на нього поширюється дія Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) , оскільки на час набрання законом чинності він відбув ј строку призначеного покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" визначено категорії осіб, які підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про амністію у 2014 році" звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджені за будь-які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.

З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України - заподіяння групою осіб умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Цей злочин є тяжким, згідно з класифікацією у ст. 12 КК України.

Відповідно до п. "є" ч. 1 ст. 8 Закону України "Про амністію у 2014 році" амністія не застосовується до осіб, яких засуджено, крім іншого, за умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах (частина друга статті 121 КК України 2001 р.).

Враховуючи зазначене районний суд прийняв обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за апеляційною скаргою засудженого, дотримався вимог КПК України (4651-17) , правильно зазначив, що до ОСОБА_1 не може бути застосована амністія, оскільки він засуджений за спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що потягло за собою смерть потерпілого. ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що до ОСОБА_1 не може бути застосований Закон України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) , тому підстав для задоволення касаційної скарги і звільнення засудженого від покарання не вбачає.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 3 березня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.