Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Лагнюка М.М., Франтовської Т.І.,

при секретарі Миколаєнко О.О.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015040030000756 за обвинуваченням

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Дніпропетровська, зареєстрованого у АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,

за участю прокурора Пантєлєєвої А.С.,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2015 року,

Як убачається зі змісту касаційної скарги захисник засудженого ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вказує на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Наголошує, що його підзахисний вину визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має бездоганну поведінку, допомагає матеріально своїй донці, працює неофіційно. Вважає, що за вчинене він уже поніс покарання, бо звільнений з роботи. Зазначає, що ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, вчиненим правопорушенням матеріальної та моральної шкоди не завдано, а тому з урахуванням усіх обставин справи, на підставі ст. 45 КК України ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям. Наголошує, що суди безпідставно, без обґрунтування правової позиції, не задовольнили клопотання про закриття кримінального провадження. Вважає, що апеляційний суд неправильно застосував кримінальний закон, а саме не застосував вимоги ст. 45 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який касаційні доводи вважає безпідставними, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 1 жовтня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 358 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішене питання про речовий доказ у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2015 року цей вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у використанні завідомо підробленого документа. Злочин вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_1, працюючи слюсарем-електриком з ремонту електроустаткування ВСП "Дніпропетровське пасажирське вагонне депо" ДП "Придніпровська залізниця", у період з 19.12.2014 року по 12.01.2015 року без поважних причин не виходив на роботу.

В середині січня 2015 року ОСОБА_1 через мережу "Інтернет" за 600 грн. придбав завідомо підроблений документ - листок непрацездатності серії АВО № 485036, у якому містились неправдиві відомості про те, що він у період з 19.12.2014 року по 12.01.2015 року проходив амбулаторне лікування у КЗ "Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 16 ДОР" з діагнозом "S 93" та, бажаючи приховати факт прогулів без поважної причини, надав його за місцем роботи за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 42-Б.

Адміністрацією ВСП "Дніпропетровське пасажирське вагонне депо" ДП "Придніпровська залізниця" викрито наявність неправдивих відомостей у наданому ОСОБА_1 листку непрацездатності та наказом № 240/а від 27.02.2015 року обвинуваченого звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважної причини.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 358 КК України у касаційному порядку захисником не оспорюються.

Що стосується доводів захисника про неправильне застосування апеляційним судом Закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає підставу звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК України.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в межах поданої апеляції зазначив, що в даному випадку кримінальним правопорушенням моральної та матеріальної шкоди не завдано і потерпілих у кримінальному провадженні немає, а тому, згідно приписів вищезазначеної норми закону, наявними повинні бути перші два елементи дійового каяття.

Апеляційна інстанція вказала, що розкаяння передбачає визнання особою факту вчинення злочину, дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині невеликої тяжкості, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, а активне сприяння розкриттю злочину - це будь-які дії особи, яка вчинила злочин, що мають на меті надати допомогу правоохоронним органам у встановленні обставин даної справи, а також осіб, які брали участь у вчиненні злочину або були причетні до нього.

Факт щирого розкаяння особи у вчиненні злочину, її активного сприяння у його розкритті, повинні знайти своє закріплення в матеріалах кримінальної справи: в протоколах допиту обвинуваченого, потерпілого, свідків, письмовій заяві потерпілого, довідках установ та організацій тощо.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що під час перевірки матеріалів кримінального провадження та дослідження їх частини за клопотанням захисту під час апеляційного розгляду, у справі встановлено відсутність доказів на підтвердження активного сприяння розкриттю злочину обвинуваченого ОСОБА_1, а доводи захисника про активні дії обвинуваченого для фактичного виявлення та затримання осіб, які виготовили підроблений листок непрацездатності та які вказують на його відверту і щиру поведінку, - безпідставні і не підтверджуються матеріалами провадження.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги про істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність є необґрунтованими.

ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК України і підстав вважати її невмотивованою, колегія суддів не вбачає.

Доводи касаційної скарги і матеріали справи не містять інших посилань на істотні порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б підставами для зміни або скасування ухвали апеляційного суду, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.