Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Пойди М.Ф., суддів Кульбаби В.М. і Зубара В.В., при секретарі судового засідання Холявчуку А.А., розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,

за участю прокурораПрихожанова В.О.,

З касаційною скаргою до суду касаційної інстанції звернулась захисник ОСОБА_7 з вимогами про перевірку судових рішень щодо ОСОБА_5

Вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 8 квітня 2015 року ОСОБА_5 засуджено за:

- п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років;

- ч. 3 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років;

- ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

- ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_8, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.

З ОСОБА_5 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 ухвалено стягнути 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

З ОСОБА_5 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_13. ІНФОРМАЦІЯ_4 ухвалено стягнути 300 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

З ОСОБА_5 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_10 ухвалено стягнути 300 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

З ОСОБА_5 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_11 ухвалено стягнути 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 20 серпня 2015 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні умисного вбивства з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, вчиненому за наступних обставин. Так, ОСОБА_5, у стані алкогольного сп'яніння, 14 червня 2014 року приблизно о 2 годині, на задньому пасажирському сидінні салону автомобіля "ЗАЗ - DAEWOO" державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_12, в районі вул. Радянської у м. Овручі вступив у попередню змову з ОСОБА_8 з метою незаконного заволодіння транспортним засобом та умисного противоправного заподіяння смерті іншій людині (вбивства), з корисливих мотивів.

Цього ж дня приблизно о 2 годині 30 хвилин в с. Гаєвичі Овруцького району, ОСОБА_8 з метою реалізації свого злочинного наміру, вийшов з салону вказаного автомобіля, у господарстві за місцем свого проживання взяв шматок дроту та ножа, повернувся в автомобіль сів на заднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_5 зайняв місце на передньому сидінні автомобіля, після чого продовжили рух в напрямку с. Оленичі Овруцького району.

Під час руху автомобіля у с. Оленичі Овруцького району, ОСОБА_8 накинув заздалегідь підготовлений шматок дроту на шию водія ОСОБА_12, став душити його, але дріт розірвався й останній вибіг з салону автомобіля та почав втікати. Поблизу домогосподарства №2 по вул. Л. Українки у с. Оленичі Овруцького району ОСОБА_8 наздогнав ОСОБА_12, завдав йому три удари ножем в область лівого плеча та в область голови, повалив його на землю, схопив руками в області шиї та почав душити потерпілого. ОСОБА_5, який підбіг до потерпілого дещо пізніше, підійшов до лежачого на землі ОСОБА_12 та завдав йому один удар ногою в область обличчя, після чого останній помер на місці.

Після виконання зазначених дій, з метою заволодіння вказаним транспортним засобом "ЗАЗ - DAEWOO", засуджені завели двигун автомобіля, розвернули його у зворотному напрямку та намагались на ньому залишити місце вчинення кримінального правопорушення, однак не змогли цього зробити через його технічну несправність. Таким чином ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_8, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_12, незаконно заволоділи транспортним засобом та заподіяли ПП "Драга" матеріальну шкоду в розмірі 41 533 грн. Крім того, ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_8 заволоділи належними потерпілому ОСОБА_12 двома мобільними телефонами та наручним годинником, модель та марку яких встановити не видалось можливим, а також грошовими коштами в сумі 40 грн., а ОСОБА_5 не повідомляючи ОСОБА_8 заволодів ще й паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 виданим 05.02.1999 року Овруцьким РВ УМВС України в Житомирській області та іншими важливими особистими документами, зокрема посвідченням громадянина, який постраждав від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_3, та посвідченням водія, виданими на ім'я ОСОБА_12.

Окрім зазначеного, ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_8 загальнонебезпечним способом - шляхом підпалу, умисно знищили належний ПП "Драга" транспортний засіб "ЗАЗ - DAEWOO" державний номерний знак НОМЕР_1, заподіявши вказаному ПП матеріальну шкоду на суму 41 533 грн.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, захисник зазначає про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_5 Зокрема вказує на те, що домовленості між засудженими на вчинення злочинних дій не було, ОСОБА_8 вчинив їх сам та зі своєї ініціативи. Захисник звертає увагу також і на те, що матеріалами провадження не доведено винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, окрім передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України. Стверджує скаржник і про невідповідність вироку вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України, зокрема про його необґрунтованість та відсутність у його змісті належного аналізу наявних у кримінальному провадженні доказів. Касаційна скарга захисника містить доводи про те, що суд у вироку послався на докази, отримані під час досудового розслідування незаконним шляхом. Як стверджує ОСОБА_7 апеляційний суд не звернув уваги на допущені місцевим судом порушення при розгляді провадження та при постановленні вироку, й не надав належної відповіді на доводи апеляційних скарг.

Скаржниця просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

ухвала апеляційного суду це судове рішення вищого суду щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України, відповідно до пункту другого частини першої якої в мотивувальній частині ухвали необхідно зазначити короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; встановлені судом першої інстанції обставини; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Відповідно до частини другої вказаної статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Для наведення в ухвалі таких підстав апеляційний суд має проаналізувати всі доводи, що містяться в апеляції і на кожен із них дати відповідь.

Залишаючи апеляційні скарги захисника ОСОБА_7, та засуджених ОСОБА_8 й ОСОБА_5 без задоволення, а вирок щодо останніх без зміни, апеляційний суд зазначених положень закону не дотримався.

В апеляційних скаргах засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7. не погоджувались із вироком та, окрім неповноти судового слідства й невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, зазначали про відсутність у вироку доказів: про наявність попередньої змови між засудженими на вчинення вбивства; про наявність у ОСОБА_5 прямого умислу на позбавлення життя потерпілого з корисливих мотивів; про безпосередню участь ОСОБА_5 у вбивстві ОСОБА_12 Обґрунтовуючи такі свої посилання скаржники наводили певні доводи.

Захисник ОСОБА_7, стверджувала про те, що обґрунтовуючи свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_5, суд у вироку послався на показання ОСОБА_8, надані останнім під час досудового розслідування. Також захисник зазначала про неповне відображення у вироку висновку експерта й відсутність у ньому доказів, що кожен із обвинувачених виконував заздалегідь відведену роль у вчиненні злочину, що ОСОБА_5 надав ОСОБА_8 конкретну допомогу під час вчинення останнім вбивства. Твердила скаржниця й про відсутність у вироку доказів наявності спільних дій обвинувачених, які були б підпорядковані єдиному умислу при вчиненні злочину.

Апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 містить доводи й про те, що стверджуючи про повну доведеність винуватості ОСОБА_5 на підставі досліджених та оцінених доказів, суд при цьому залишив без задоволення клопотання захисника ОСОБА_7 про оголошення наявних у провадженні доказів, які на її думку, свідчать про непричетність ОСОБА_5 до вбивства, а саме: семи висновків експертиз, протоколу одночасного допиту обвинувачених від 6 серпня 2014 року, акту та звіту про пожежу, первинного протоколу допиту ОСОБА_8 За доводами скаржниці, відмова у задоволенні такого клопотання позбавила суд можливості переконатися, що зазначені докази не спростовують показання ОСОБА_5 отже і вину його не доводять.

Тобто, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_7 стверджувала про невідповідність вироку вимогам ст. 370 КПК України, оскільки вирок є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, й винуватість ОСОБА_5 обґрунтовано не наявними у провадженні доказами, а припущеннями.

Однак, апеляційний суд вказані доводи апеляційних скарг засудженого та його захисника не перевірив і відповіді на них не дав. Апеляційний суд не навів в ухвалі переконливих підстав прийнятого ним рішення, не дав вичерпної відповіді на всі доводи скарг, не сформулював належним чином висновки щодо обґрунтованості засудження ОСОБА_5 та правильності кваліфікації його дій, а звідси й дій ОСОБА_8, не розкрив суті доводів усіх скарг і не проаналізував їх.

Наведене свідчить про те, що апеляційні скарги розглянуті не по суті, а формально.

Крім того, визнаючи достовірними показання ОСОБА_8 на досудовому розслідуванні та посилаючись на них, як на такі, що підтверджують факт вчинення злочинних дій за попередньою змовою групою осіб, апеляційний суд поставив їх під сумнів, зазначивши, що ОСОБА_8 обмовив себе у вчиненні вбивства та у вчиненні інших злочинів. Тим самим апеляційний суд допустив суперечності.

Отже, ухвалу апеляційного суду не можна визнати такою, що відповідає вимогам ст. 419 КПК України, тому вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Оскільки судом касаційної інстанції встановлено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, в апеляційних скаргах оскаржується правильність кваліфікації дій ОСОБА_5, які пов'язані з діями ОСОБА_8, ухвала апеляційного суду скасовується в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України й у частині засудження ОСОБА_8

Під час нового розгляду необхідно ретельно перевірити і проаналізувати всі доводи всіх апеляційних скарг, дати на них відповідь та постановити законне рішення.

Апеляційному суду при новому розгляді слід звернути увагу на відповідність вироку вимогам ч. 4 ст. 95 КПК України, відповідно до яких законодавець надає право суду обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, та позбавляє суд права обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Керуючись ст.ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 20 серпня 2015 року щодо ОСОБА_5 та в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.