5-1922км16 Про умисне вбивство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння, під час сварки з ОСОБА_4, з мотивів особистої неприязні, що раптово виникла - 31.03.2016 Прийняття

головуючого - судді Бех М.О., суддів - Пузиревського Є.Б., Романець Л.А., при секретарі судового засідання - Холявчуку А.А., з участю прокурора - Гаврилюка С.М., захисника - Божка О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 5-1922КМ16 за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Божка О.А. на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2014 року та на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 30 березня 2015 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2,

Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2014 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено за вказаною нормою кримінального закону покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 14501 гривню у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100000 гривень - відшкодування моральної шкоди.

Вироком вирішено питання про процесуальні витрати і речові докази.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

03 серпня 2014 року, близько 17 години 30 хвилин, у будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_2, будучи у стані алкогольного сп'яніння, під час сварки з ОСОБА_4, з мотивів особистої неприязні, що виникла раптово, умисно, з метою позбавлення життя, наніс потерпілому по одному удару ножем у груди та спину. Зазначеними діями засуджений заподіяв ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження у виді двох проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини з ушкодженням серця і легені, від яких настала його смерть на місці події.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 30 березня 2015 року вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2014 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат Божко О.А., посилаючись на суворість призначеного покарання, порушує питання про зміну судових рішень і пом'якшення покарання до мінімальних меж санкції ч. 1 ст. 115 КК України. На думку захисника, при вирішенні даного питання суд не дав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_2, у силу ст. 89 КК України, не має судимості, утримує трьох неповнолітніх дітей, повністю визнав свою винуватість і цивільний позов потерпілої, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину. Крім цього, як на обставину, що пом'якшує покарання, захисник посилається на вчинення злочину внаслідок протиправних дій потерпілого і його товариша ОСОБА_5, які спровокували сварку і побили ОСОБА_2 у його помешканні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, з'ясувавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за наведених у вироку обставин, кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 115 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Вирішення судом питання про призначення покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України та роз'ясненням п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) щодо призначення передбаченого законом більш суворого покарання, зокрема, особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва.

При цьому суд урахував ступінь тяжкості, конкретні обставини вчиненого злочину, особу ОСОБА_2, який за місцем проживання характеризується негативно - як особа, що зловживає спиртними напоями та порушує громадський порядок, а також позицію у судовому засіданні потерпілої про призначення йому покарання у максимальних межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України (т. 2, а. к. п. 250).

Як обставину, що пом'якшує покарання, враховано наявність у ОСОБА_2 трьох малолітніх дітей, а як обставину, що його обтяжує, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння (т. 1, а. к. п. 90, 251-254).

Призначене ОСОБА_2 покарання колегія суддів вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів та, з урахуванням особливостей даного конкретного злочину, особи засудженого й обставини, що обтяжує покарання, підстав для його пом'якшення не знаходить.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння вчинив умисний особливо тяжкий злочин і позбавив людину життя, яке згідно зі ст. 3 Конституції України визнається найвищою соціальною цінністю.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що засуджений, хоча і не має судимості у силу ст. 89 КК України, однак фактично у минулому 5 разів притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, у тому числі пов'язані із застосуванням фізичного насильства і заподіянням тілесних ушкоджень (т. 1, а. к. п. 215-219, 257). Наведене дає підстави для висновку про схильність ОСОБА_2 до агресивної протиправної поведінки та небезпечність його особи для суспільства.

Посилання захисника в обґрунтування своїх касаційних вимог на скоєння кримінального правопорушення внаслідок провокуючих дій потерпілого та його знайомого не можуть бути взяті до уваги.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 66 КК України при призначенні покарання обставиною, яка його пом'якшує, визнається, зокрема, вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів, у тому числі акту судово-психіатричної експертизи, перебування ОСОБА_2 при нанесенні ОСОБА_4 ножових поранень у стані сильного душевного хвилювання не встановлено, що стало підставою для кримінально-правової кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК України. Враховуючи викладене, при призначенні засудженому покарання не підлягає врахуванню і передбачена п. 7 ч. 1 ст. 66 КК України обставина, що його пом'якшує.

Відповідно до встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, між ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у ході спільного вживання спиртних напоїв виникла сварка, що супроводжувалася обопільним застосуванням насильства. Враховуючи обстановку кримінального правопорушення, стан сп'яніння учасників конфлікту, відсутність об'єктивних даних про вчинення злочину у результаті протиправних чи аморальних дій ОСОБА_4, суд обґрунтовано не знайшов підстав для врахування неправильної поведінки потерпілого як обставини, що пом'якшує покарання, згідно з ч. 2 ст. 66 КК України.

Доводи автора скарги про щире каяття ОСОБА_2 та активне сприяння розкриттю злочину не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і вимогах закону.

Щире каяття має ґрунтуватися на належній критичній оцінці своєї протиправної поведінки, її осуді, визнанні провини, бажанні виправити ситуацію, що склалася, готовності понести кримінальну відповідальність згідно з законом, а активне сприяння розкриттю злочину становлять дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування допомоги у встановленні істини у справі та з'ясуванні фактичних обставин, що мають істотне значення для розкриття злочину.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження і технічного запису процесу, під час досудового розслідування і судового розгляду ОСОБА_2, визнаючи вину частково, давав неправдиві показання про відсутність умислу на вбивство та по суті про необережну форму своєї вини, що свідчило про бажання уникнути відповідальності за фактично вчинене шляхом перешкоджання встановленню істини у справі і ставило під сумнів дійсне розкаяння.

Не обґрунтованими є і доводи автора скарги про те, що у результаті призначеного ОСОБА_2 покарання його малолітні діти залишилися без належного батьківського піклування, оскільки їх мати - ОСОБА_6 є громадянкою Російської Федерації.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 має посвідку на постійне проживання в Україні та постійно проживає зі своїми малолітніми дітьми (т. 1, а. к. п. 140).

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією (254к/96-ВР) , законами чи міжнародними договорами України.

Таким чином, об'єктивні перешкоди для реалізації ОСОБА_6 своїх батьківських обов'язків з огляду на її правовий статус іноземця відсутні, а вказана захисником обставина не може бути підставою для пом'якшення призначеного ОСОБА_2 покарання.

Колегія суддів апеляційного суду, перевіряючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами сторони захисту на вирок суду першої інстанції, ретельно перевірила викладені у них доводи щодо суворості покарання, аналогічні наведеним у касаційній скарзі захисника.

За результатами апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, виклавши прийняте рішення в ухвалі, що відповідає вимогам ст. 419 КПК України, з наведенням достатніх підстав, через які апеляційні скарги визнано необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Божка О.А. залишити без задоволення, а вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 30 березня 2015 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Керуючись ст. ст. 376, 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів, -