5-414к07 Про підпал помешкання; умисне знищення чужого майна; умисне спричинення легких тілесних ушкоджень неповнолітній - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві, 22 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2006 року яким засуджений

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

уродженець м. Ужгорода

Закарпатської області,

раніше судимий 10 квітня 2000 року

Воловецьким районним судом

Закарпатської області

за ст. ст. 81 ч. 3, 142 ч. 3, 42 КК України (2341-14) 1960 року

на 7 років позбавлення волі,

звільнений умовно-достроково Софіївським

районним судом Дніпропетровської області

30 травня 2005 року на невідбутий

строк 1 рік 7 місяців 19 днів,

- за ст. 115 ч. 2 п.п. 1, 5 КК України (2341-14) до довічного позбавлення волі;

- за ст. 194 ч. 2 КК України (2341-14) на 10 років позбавлення волі;

- за ст. 125 ч. 1 КК України (2341-14) - 1 рік виправних робіт.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено довічне позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

За ст. ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2 та 156 ч. 2 КК України (2341-14) ОСОБА_1 виправдано.

ОСОБА_1 засуджено за умисне вбивство ОСОБА_2 та ОСОБА_3способом небезпечним для життя багатьох осіб, шляхом підпалу помешкання, де проживало багато людей та умисне знищення при цьому чужого майна, а також за умисне спричинення легких тілесних ушкоджень неповнолітній ОСОБА_4

Злочини вчинені за таких обставин. 19 травня 2006 р., приблизно о 1-2 годині ночі, ОСОБА_1 на грунті особистих неприязних стосунків, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою умисного вбивства, заблокувавши двері бараку - помешкання, по АДРЕСА_1, де проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_2, підпалив ці двері. При цьому ОСОБА_1 усвідомлював, що діє способом, небезпечним для життя багатьох осіб.

Внаслідок пожежі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 померли від гострого отруєння окисом вуглецю, а сім бараків, де проживало сім сімей були знищені.

18 травня 2006 року о 14-15 годині ОСОБА_1 на дворі, біля помешкання по АДРЕСА_1, під час конфлікту з неповнолітньою ОСОБА_4 умисно наніс їй удар рукою по обличчю, заподіявши легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Посилається на те, що його вина у вбивстві двох осіб та у підпалі помешкання не доведена. Зазначає, що під час досудового і судового слідства були порушені норми кримінально-процесуального законодавства, а призначене йому покарання є надто суворим.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про зміну вироку з пом'якшенням засудженому покарання за ст. 115 ч. 2 п.п. 1, 5 КК України (2341-14) до 15 років позбавлення волі та на підставі ст. 71 КК України (2341-14) призначити 16 років 7 місяців позбавлення волі, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та доповнення до неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у злочинах, вчинених за зазначених у вироку обставин, обгрунтовані об'єктивними доказами, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Як убачається з показань ОСОБА_1 під час досудового слідства, у присутності захисника, він, заблокувавши вхідні двері у помешкання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підпалив запальничкою газету, внаслідок чого сталася пожежа і було знищено житло, де проживало багато циган.

Під час відтворення обстановки та обставин події, також у присутності захисника, ОСОБА_1 добровільно розповів та детально показав коли, де і яким чином вчинив підпал, зазначив причину вчинення підпалу бараку - вбивство потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3

З показань потерпілої ОСОБА_4 під час досудового та судового слідства вбачається, що 18.05.2006 р. ОСОБА_1 умисно вдарив її рукою в обличчя, розбивши губу. За неї заступився ОСОБА_2 Вона чула, як ОСОБА_1 погрожував підпалити приміщення у разі його незвільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Після пожежі ОСОБА_1 добровільно розповів працівникам міліції про вчинення ним підпалу.

Потерпілий ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_6 також підтвердили про те, що ОСОБА_1 добровільно розповів працівникам міліції про вчинення ним підпалу, показав яким чином заблокував двері приміщення, де жили ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідно до висновку спеціаліста по дослідженню пожежі споруда дерев'яного типу "барак" за адресою АДРЕСА_1 повністю знищена разом із речами домашнього вжитку. Горіння виникло внаслідок дії стороннього джерела запалювання. (т. 1 а.с. 27-28).

З даних висновків судово-медичних експертиз вбачається, що причинами смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є інтоксикація, яка сталася внаслідок гострого отруєння окисом вуглецю. (т. 5 а.с. 55, 57, 59).

Як убачається з висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_4 були спричинені легкі тілесні ушкодження (т. 5 а.с. 61-63).

Враховуючи вищенаведені докази, колегія суддів вважає, що винуватість засудженого в умисному вбивстві двох осіб, вчинених способом, небезпечним для життя багатьох осіб, в умисному знищенні чужого майна шляхом підпалу та в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень є доведеною і спростовують доводи ОСОБА_1 в необгрунтованому його засудженні.

Посилання ОСОБА_1 про застосування щодо нього недозволених методів слідства є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами перевірки його заяви про вчинення щодо нього злочину працівниками міліції.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 на момент вчинення злочину психічними захворюваннями не страждав і не страждає ними на даний час. Зазначений висновок експертизи всебічний, повний та науково обгрунтований і сумніву у колегії суддів не викликає. Тому доводи засудженого у скарзі щодо необхідності призначення додаткової судово-психіатричної експертизи не заслуговують уваги.

Безпідставним також є посилання у скарзі засудженого про порушення норм кримінально-процесуального законодавства, яке полягає у відмові фіксування судового процесу технічними засобами.

Як убачається з протоколу судового засідання ОСОБА_1 та його захисник перед початком розгляду справи відмовилися від фіксації технічними засобами судового процесу, про що заявили клопотання яке і було задоволено. У подальшому подібних клопотань не надходило.

Злочинні дії ОСОБА_1 за ст. ст. 115 ч. 2 п.п. 1, 5 194 ч. 2, 125 ч. 1 КК України (2341-14) судом кваліфіковано правильно.

Що ж до призначення покарання засудженому за ст. 115 ч. 2 п.п. 1, 5 КК України (2341-14) у виді довічного позбавлення волі, то колегія суддів вважає його необгрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 КК України (2341-14) довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Суд у мотивувальній частині вироку зазначив, що ОСОБА_1 слід призначити покарання, пов'язане з позбавленням волі, але в резолютивній частині вироку за злочин, передбачений ст. 115 ч. 2 п.п. 1, 5 КК України (2341-14) призначив довічне позбавлення волі, не мотивувавши це покарання належним чином.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, його явку з повинною, колегія суддів вважає за можливе призначити йому покарання на максимальний строк позбавлення волі за злочин, передбачений ст. 115 ч. 2 п.п. 1, 5 КК України (2341-14) .

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1змінити.

Пом'якшити ОСОБА_1 покарання за ст. 115 ч. 2 п.п. 1, 5 КК України (2341-14) до 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 115 ч. 2 п.п. 1, 5, 194 ч. 2, 125 ч. 1 КК України (2341-14) визначити покарання 15 (п'ятнадцять) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків ОСОБА_1 остаточно визначити покарання 16 (шістнадцять) років 6 місяців позбавлення волі.