Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:[1]

головуючого Крижановського В.Я.,

суддів: Дембовського С.Г., Мороза М.А.,

при секретарі

судового засідання Гапоні В.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 31 березня 2016 року касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 у кримінальному провадженні щодо засудженого

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, останній раз

вироком Cолом'янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року за

ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України, на підставі

ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки,

на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільненого від

відбування покарання з випробуванням, з іспитовим

строком тривалістю один рік, за участю прокурора Гаврилюка С.М.,

захисника ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_2,

У касаційних скаргах:

- захисника ОСОБА_3 викладено вимогу про скасування судових рішень щодо засудженого ОСОБА_2 із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, мотивуючи неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотних порушеннях вимог кримінального процесуального закону, наголошуючи, зокрема, увагу на практиці Європейського суду з прав людини у справах, де встановлені порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку із провокацією вчинення злочину, вважає, що подібне відбулося і в даному кримінальному провадженні. Крім того, стверджує про невиконання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України, оскільки судом не проведено належну перевірку доводів апеляційних скарг її та її підзахисного, а наведено лише посилання на ті ж докази, якими й обґрунтовано вирок суду першої інстанції.

- у касаційній скарзі з доповненнями засудженого ОСОБА_2 викладено вимогу про скасування судових рішень щодо нього із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, що обґрунтовано аналогічно із касаційною скаргою його захисника ОСОБА_3

Вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2014 року ОСОБА_2 засуджено:

- за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років із конфіскацією майна;

- за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк шість років із конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком суду від 26 вересня 2013 року та остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк шість років шість місяців із конфіскацією майна.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 березня 2015 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок суду від 26 листопада 2014 року щодо засудженого ОСОБА_2 змінено в частині посилання на доказ у мотивувальній частині вироку. В решті вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

26 грудня 2013 року ОСОБА_2 з метою особистого збагачення домовився про придбання та оплатну передачу особі, яка брала участь в оперативній закупці з вигаданими анкетними даними - ОСОБА_5, особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого. На виконання домовленості 27 грудня 2013 року ОСОБА_2, отримавши від ОСОБА_5 500 грн на придбання наркотичного засобу та на оплату послуг за придбання, поїхав у м. Кіровоград, де у невстановленої особи придбав за 350 грн особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, вагою в перерахунок на суху речовину 0,209 г. Повернувшись того ж дня до смт Новгородка, залишив придбаний ним наркотичний засіб під залізобетонним блоком та повідомив ОСОБА_5 про його місцезнаходження.

Крім того, 6 лютого 2014 року ОСОБА_2, діючи умисно, повторно, з метою особистого збагачення, так само домовився про придбання та оплатну передачу особі з вигаданими анкетними даними ОСОБА_5 особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого. 7 лютого 2014 року ОСОБА_2, знаходячись у смт Новгородка, отримав від ОСОБА_5 200 грн, з якими поїхав у м. Кіровоград, де придбав у невстановленої особи за 150 грн особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, вагою в перерахунок на суху речовину 0,061 г, який того ж дня, повернувшись до смт Новгородка, за грошову винагороду збув ОСОБА_5

7 лютого 2014 року, приблизно о 16-ій год. 30 хв., під час огляду ОСОБА_2 працівниками міліції було виявлено та вилучено шприц з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, вагою в перерахунок на суху речовину 0,035 г, який він незаконно придбав та зберігав без мети збуту.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_4, яка підтримала касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3, вважаючи, що ОСОБА_2 може нести відповідальність лише за ч. 2 ст. 309 КК України, пояснення засудженого, який підтримав подані ним і захисником ОСОБА_3 касаційні скарги та просив їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скаргах доводи, суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, відповідають фактичним обставинам провадження, визнані судом доведеними, ґрунтуються на сукупності об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Суд касаційної інстанції, з огляду на вимоги ст. 433 КПК України, не перевіряє судові рішення щодо неповноти й однобічності досудового розслідування та судового слідства, а також невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а виходить з обставин, встановлених судом.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України є правильною.

Апеляційний розгляд проведено із дотриманням положень статей 404, 405 КПК України, ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Судом апеляційної інстанції ретельно перевірено доводи засудженого та його захисника, аналогічні тим, що викладені ними у касаційних скаргах, зокрема й щодо недоведеності винуватості засудженого. Винуватість підтверджено перевіреними судами належними доказами: показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, письмовими матеріалами кримінального провадження.

Крім того, сам ОСОБА_2 під час судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій не заперечував і підтверджував факт купівлі ним наркотичного засобу у невідомих осіб у м. Кіровограді та подальшого його збуту особі на прізвище - ОСОБА_5

Перевірено апеляційним судом й твердження щодо провокації злочину та недотримання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону України при проведенні оперативної закупки, що також не знайшли свого підтвердження. При цьому, після вчиненого першого епізоду збуту ОСОБА_2 наркотичного засобу відомості про що було одразу внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, аналогічно внесено відомості і після вчинення ОСОБА_2 другого епізоду збуту, та надалі, в ході досудового розслідування, матеріали кримінального провадження за внесеними відомостями про кримінальні правопорушення об'єднано (а.к.п. 13-14 том 1).

З огляду на те, що інші порушення вимог кримінального процесуального закону, на які вказує засуджений, не є істотними, закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а тому підстав для задоволення касаційних скарг суд не вбачає.

При цьому суд касаційної інстанції констатує дотримання прав засудженої особи, зокрема й права на ознайомлення із матеріалами провадження після апеляційного перегляду вироку суду. Як вбачається з наявних матеріалів, засуджений надав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами провадження, в тому числі з аудіо- і відеозаписами, що містяться в них (т. 2 а.к.п. 76), в подальшому про ознайомлення з якими в повному обсязі вказав власноручно (т. 2 а.к.п. 130).

Керуючись ст.ст. 376, 433, 434, 436 КПК України, суд

Вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 березня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 - без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Провадження за касаційною скаргою № 5-2311км15

Категорія: ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України

Головуючий в суді першої інстанції: Рачкелюк Ю.В.

Доповідач в суді апеляційної інстанції: Широкоряд Р.В.

Доповідач в касаційній інстанції: КрижановськийВ.Я.