Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Солодкова А.А. суддів: Матієк Т.В., Міщенка С.М., за участю прокурора засудженого захисника при секретарі Опанасюка О.В., ОСОБА_5, ОСОБА_6, Гапон О.В. розглянувши у судовому засіданні у режимі відеоконферензв'язку кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014070000000114 за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2015 року,

Вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2015 року засуджено

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тарасівка Тячівського району Закарпатської області, раніше неодноразово судимого, останній раз: 16.11.2009 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 12.09.2014 року звільнений по відбуттю покарання,

- за ч. 2 ст. 332 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією засобів вчинення злочину.

Судом вирішено питання відшкодування судових витрат та долю речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2015 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Як встановив суд, ОСОБА_5, діючи умисно, вчинив сприяння в організації незаконного переправлення кількох осіб через державний кордон України, порадами, вказівками, усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 332 КК України, за наступних обставин. Так, 09 листопада 2014 року, ОСОБА_5 вступив у злочинну змову з невстановленою досудовим слідством особою щодо незаконного переправлення осіб - 7 громадян ОСОБА_8 через державний кордон України, для чого він заздалегідь прибув у м. Мукачеве, де зустрівся з невстановленою слідством особою, яка доставила його до державного кордону з метою зустрічі групи нелегальних мігрантів з метою незаконного їх переправлення через кордон України зі Словацькою Республікою поза пунктом пропуску через державний кордон України. Після чого, ОСОБА_5 прибув на околицю с. Сіль Великоберезнянського району, в заздалегідь обумовлене місце, де зустрів групу нелегальних мігрантів з ОСОБА_8 у кількості 7 осіб, жестами наказав їм слідувати за ним та вирушив лісистою, гірською місцевістю в напрямку державного кордону України зі Словацькою Республікою з метою незаконного переправлення цих мігрантів. Але, о 16 год. 50 хв., ОСОБА_5 був затриманий прикордонним нарядом у напрямку 86-88 прикордонного знаку, на відстані 700 метрів від лінії державного кордону України зі Словацькою Республікою.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_5, посилаючись на порушення кримінального процесуального закону, недоведеність його вини у вчиненому, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, порушує питання про скасування вироку місцевого суду і ухвали апеляційного суду та призначення розгляду провадження у суді першої інстанції. Зауважує, що судом не доведено його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України; докази, покладені у основу вироку, є суперечливими; ухвала апеляційного суду, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, є необґрунтованою та невмотивованою;

- захисник, посилаючись на аналогічні підстави, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_5 з призначенням розгляду провадження у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника, думку прокурора, який заперечив проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення цих касаційних скарг без задоволення.

Відповідно до ст. 433 КПК до компетенції касаційного суду не належить перевірка обставин, зазначених у статтях 410, 411 КПК, щодо неповноти судового розгляду справи, невідповідності висновків суду,

викладених у вироку, фактичним обставинам справи. У зв'язку з наведеним доводи захисника та засудженого в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.

Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані у повному обсязі.

Доводи касаційних скарг про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону та недоведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновки про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, місцевий суд зробив на підставі зібраних у кримінальному провадженні та детально досліджених у судовому засіданні доказів, у їх сукупності та взаємозв'язку.

Зокрема, винність засудженого обґрунтовується дослідженими у судовому засіданні показаннями свідків - співробітників прикордонної служби: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, в матеріалах адміністративного затримання громадян ОСОБА_8 та засудженого, протоколах особистого огляду та огляду особистих речей останнього.

Так, з показань свідка ОСОБА_10 - начальника відділення дільничних інспекторів ВПС "Княгиня" Чопського прикордонного загону, вбачається, що 09.11.2014 близько 16.05 год., до нього надійшла інформація від старшого лейтенанта ОСОБА_9 про рух невідомих осіб на околиці с. Стричава, яку він мав перевірити. Так, у напрямку 86 прикордонного знаку він помітив рух осіб, які виходили з лісу і пішов їм назустріч. ОСОБА_5 йшов попереду, а за ним інші особи, за зовнішніми ознаками не схожі на місцевих жителів, зустрілися майже біля дороги, на околиці с. Стричава, на відстані приблизно 400 м. від лінії державного кордону. Підійшовши до них, він відрекомендувався, показав посвідчення і попросив документи, на що ОСОБА_5 відповів, що документів у них не має, сказав, що вони туристи і йдуть в Березний. Однак, не міг чітко пояснити де вони знаходяться і де знаходиться Березний.

Ці показання повністю підтвердив свідок ОСОБА_9 - заступник начальника ВПС "Княгиня" з оперативно-розшукової роботи Чопського прикордонного загону, який повідомив, що 09.11.2014 отримав оперативну інформацію про рух групи невідомих осіб на напрямку державного кордону України. Виходячи зі своїх посадових обов'язків, він довів дану інформацію до начальника підрозділу, а безпосередньо задача на затримку цих осіб була поставлена перед дільничним інспектором прикордонної служби старшиною ОСОБА_10, який на даний час здійснював службу у населеному пункті с. Стричава Великоберезнянського району.

Свідок ОСОБА_12 - інспектор прикордонної служби ІІІ категорії зазначив, що всередині листопада, виїжджав із старшим лейтенантом ОСОБА_9 на місце, де були затримані нелегальні мігранти і особа, яка намагалася їх незаконно провести через державний кордон. Брав участь в огляді місця події понятим. Згодом вони поїхали на заставу "Великий Березний", де ОСОБА_9 склав протокол, який він прочитав і підписав. Свідок ОСОБА_14, ОСОБА_13 дали аналогічні показання.

Крім того, винуватість ОСОБА_5 доведена письмовими доказами, зокрема: роздруківками телефонних з'єднань номера телефону ОСОБА_5 з номером іноземного мобільного оператора 09.11.2014, що підтверджує контакт ОСОБА_5 з родичем затриманих нелегальних мігрантів, який чекав їх на словацькій стороні; інформацією поліції Словацької Республіки щодо затримання на їх стороні родича нелегальних мігрантів, які вилучили в нього телефон з номером, зазначеним у роздруківках, з яким з'єднувався номер телефону ОСОБА_5

Крім того, всупереч доводам касаційної скарги, суд першої інстанції, ряд доказів сторони обвинувачення обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки вони отримані з порушенням порядку, встановленого КПК України (4651-17) та визнав їх недопустимими і такими, що порушують права особи на захист.

Доводи наведені у касаційних скаргах захисника та засудженого були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, яким суд дав належну оцінку, з таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів. ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Інших істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і винести законне та обґрунтоване рішення по справі не встановлено.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України,

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 01 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни. ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.