Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Шибко Л.В., суддів Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М., секретаря судового засідання Гапоні В.О., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 березня 2016 року касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12014080070002564 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 27 листопада 2015 року.

Вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2015 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2013 року за ч. 1 ст. 389, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2013 року остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27 листопада 2015 року вирок місцевого суду залишено без змін.

кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Чабанюк Т.В.

У касаційній скарзі захисник просить ухвалу апеляційної інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому посилається на те, що під час апеляційного розгляду судом було порушено вимоги ст. 404 КПК України, оскільки не було задоволено вимоги захисника про повторне дослідження доказів, яким місцевим судом було надано невірну оцінку. Крім того, вказує на безпідставний допуск до участі у провадженні представника померлого потерпілого, що виключає можливість застосування процесуального правонаступництва.

За вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 16 серпня 2014 року приблизно о 9 год. 00 хв. за попередньою змовою з ОСОБА_7, діючи умисно, повторно, за допомогою ключа, яким раніше заволодів, відчинив двері та проник до приміщення квартири АДРЕСА_2 звідки таємно викрали майно, яке належало ОСОБА_8, чим завдали потерпілому шкоду на загальну суму 1260 грн. 80 коп.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу та просив залишити судове рішення без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга захисника підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України заслуговують на увагу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції визнав ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Не погоджуючись з вказаним вироком захисник засудженого подав апеляційну скаргу, в якій ставилось питання про скасування вироку місцевого суду та закриття кримінального провадження в зв'язку із недоведеністю винуватості ОСОБА_5 На обґрунтування своїх вимог, крім іншого, посилався на те, що вирок суду обґрунтований на недостовірних, неналежних та недопустимих доказах. Вказував на наявність протиріч у висновках суду, з урахуванням того, що частина доказів, якими суд обґрунтував винуватість засудженого не була відкрита стороні захисту прокурором до направлення до суду обвинувального акту, а також з урахуванням того, що в основу обвинувального вироку суд поклав пояснення засудженого ОСОБА_9, які він давав як обвинувачений у іншому кримінальному провадженні, а не ті, які він безпосередньо надавав суду, вже будучи допитаним як свідок у даному кримінальному провадженні. Також наводив інші доводи щодо невинуватості ОСОБА_5

Переглядаючи кримінальне провадження за вказаною апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення вироку місцевого суду без змін.

ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК.

З положень ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим рішення, є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Разом з тим, ці вимоги закону при розгляді даного кримінального провадження апеляційним судом залишились не виконаними.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги захисника суті всіх зазначених апелянтом доводів в ухвалі не навів, їх ретельно не перевірив, відповіді на усі доводи апеляційної скарги не дав і свого рішення про залишення без задоволення апеляційної скарги належним чином не мотивував.

Апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу захисника без задоволення, не надав вичерпної відповіді, на яких підставах, передбачених процесуальним чи матеріальним законами він визнав наведені в апеляції захисника доводи неспроможними.

Суд апеляційної інстанції фактично не проаналізував доводи скарги одо незаконності оскаржуваного вироку і не дав оцінки стосовно їх обґрунтованості чи відсутності такої, а фактично просто навів перелік доказів, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

При цьому взагалі поза увагою суду апеляційної інстанції залишились доводи про оцінку доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував вирок, суд дав їм формальну оцінку щодо їх достатності та достовірності, не проаналізувавши їх з точки зору належності та допустимості.

Захисник, зокрема, акцентував увагу суду у своїй апеляційній скарзі на порушеннях судом першої інстанції наведених вимог процесуального закону при оцінці доказів покладених в основу обвинувального вироку, однак такі доводи не знайшли свого відображення в ухвалі суду, а також не наведено підстав чи норм закону, з яких ці доводи визнані безпідставними.

Мотивувальна частина ухвали апеляційного суду не містить повноцінної відповіді на твердження апелянта щодо оцінки доказів місцевим судом, а також щодо суперечностей доказів, якими суд обґрунтував вирок.

Також, не переконливими є твердження апеляційного суду щодо того, що від учасників судового розгляду не надходило клопотань про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження та про дослідження будь-яких доказів, які б спростовували висновок суду першої інстанції, оскільки у резолютивній частині апеляційної скарги міститься таке клопотання захисника.

Таким чином, залишаючи вирок суду першої інстанції без зміни в частині доведеності винуватості ОСОБА_5, апеляційний суд, на думку колегії суддів касаційного суду, по-суті, лише перерахував докази, які були викладені у вироку суду першої інстанції, не розкриваючи і не аналізуючи їх змісту, не перевірив та належним чином не проаналізував усі доводи апеляції захисника, а доказів, якими вони спростовуються, в ухвалі не навів, а також не навів докладних мотивів прийнятого рішення та обмежився загальними фразами, що аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що докази винуватості засудженого з достатньою повнотою викладені у вироку суду та ним дана належна юридична оцінка.

З огляду на наведене, рішення апеляційного суду через порушення ним вимог ст. 419 КПК України не можна вважати законним та обґрунтованим, через що воно підлягає скасуванню, а у справі належить призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен урахувати наведене, а також суду необхідно відповідно до вимог ст. ст. 94, 95, 439 КПК України, положень глави 31 КПК України (4651-17) дослідити обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, а також ретельно перевірити доводи апеляційної скарги захисника щодо законності вироку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

Крім того, апеляційному суду необхідно надати оцінку тому, що у вироку місцевого суду ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, яке він вчинив за попередньою змовою з ОСОБА_9, проте, з метою доведеності вини ОСОБА_5, ОСОБА_9 було допитано як свідка та приведено останнього до присяги.

Крім того, у матеріалах кримінального провадження відсутній технічний запис судового засідання від 8 квітня 2015 року у якому допитувався ОСОБА_9, що унеможливлює перевірку пояснень наданих ним у судовому засіданні з викладеними судом у вироку суду.

Одночасно, як на доказ вини ОСОБА_5, суд послався на диски із звукозаписом судових засідань Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.11.2014 року та 11.12.2014 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9, проте даний доказ у даному кримінальному провадженні відсутній.

Під час нового апеляційного розгляду апеляційному суду необхідно оцінити дії місцевого суду щодо збирання ним доказів з урахуванням статей 22, 93, 99, 225, 290, 358 КПК України, а також з урахуванням того, що функцію обвинувачення покладено на прокуратуру, а також перевірити повноваження прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції, оскільки матеріали провадження не містять оригіналу постанови прокурора про зміну групи прокурорів.

Інші доводи касаційної скарги підлягають перевірці при новому апеляційному розглядові.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 27 листопада 2015 року щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.