5-266км16 Про умисне заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості та відкрите заволодіння чужим майном, а також умисне вбивство одного із потерпілих - 29.03.2016 Прийняття

розглянув 29 березня 2016 року в м. Києві кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за касаційними скаргами останнього та захисника ОСОБА_1. на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2015 року.

Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2014 року, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_2, 1977 р. н., громадянина України, неоднора-зово судимого, останній раз - 02.02.2010 за ст. 128, ч. 1 ст. 296, ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого 27.12.2012 умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 8 днів, уродженця села УспенівкаОдеської області, мешканця міста Білгород-Дністровського Одеської області,

- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- на підставі ст. 71 КК України остаточно за сукупністю вироків на 15 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Згідно вироку ОСОБА_2 в ніч на 03.01.2014, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у квартирі АДРЕСА_1, з метою заволодіння майном ОСОБА_3 і ОСОБА_4 напав на них та побив, спричинивши першій середньої тяжкості тілесні ушкодження, від чого вона втратила свідомість, а останнього ще й ударив кухонним ножем в груди, умисно вбивши його, після чого заволодів мобільним телефоном та ювелірними виробами потерпілих загальною вартістю 820 грн.

У касаційних скаргах засуджений та захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати вказані судові рішення й призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та засудженого, які підтримали свої скарги посилаючись зокрема на те, що дії останнього слід кваліфікувати не за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, а за ч. 1 ст. 115 КК України, думку прокурора про законність й обґрунтованість оскаржених рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають, а правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 4 ст. 187 та ч. 1 ст. 122 КК України в касаційних скаргах не оспорюється.

Твердження скаржників про те, що вбивство ОСОБА_4 засуджений вчинив без корисливих мотивів є необґрунтованими, оскільки протилежні висновки судів в цій частині ухвалено, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до положень статті 94 КПК України.

Ці висновки відповідають показанням ОСОБА_2 та даним протоколу слідчого експерименту за його участі й участі захисника про обставини вчинених першим злочинів; показанням потерпілої ОСОБА_3 про обставини здійсненого ОСОБА_2 нападу з метою заволодіння майном; даним протоколу огляду трупа ОСОБА_4 від 04.01.2014; висновку судово-трасологічної експертизи № 60 від 17.02.2014 про те, що виявлені при огляді квартири АДРЕСА_1 фрагментарні сліди підошви взуття могли бути залишені взуттям ОСОБА_2; висновку судово-цитологічної експертизи № 11 від 30.01.2014 про те, що можливість походження крові на куртці, джемпері, майці та спортивних штанах ОСОБА_5 від потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не виключається; висновку судово-медичної експертизи № 8 від 04.03.2014 про кількість, характер, локалізацію й тяжкість тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому ОСОБА_4, та причину його смерті.

Визнавши ці докази достовірними та оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 в розбійному нападі та умисному вбивстві з корисливих мотивів й правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

При цьому суд врахував не тільки показання потерпілої ОСОБА_3 про обставини вчиненого обвинуваченим розбійного нападу та вбивства, але й інші фактичні обставини, а саме: інтенсивність нападу, застосоване знаряддя вбивства - ніж, силу та направленість ножового удару у життєво важливі органи, спрямованість дій обвинуваченого відразу ж після вбивства на заволодіння майном потерпілих, дані про локалізацію й кількість тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілим, зокрема - проникаючого ножового поранення тощо.

Доводи захисника та засудженого про порушення вимог ст. 384 КПК України є безпідставними, оскільки з власноручно підписаних останнім пам'яток про права і обов'язки обвинуваченого та з ухвали суду першої інстанції про призначення кримінального провадження до судового розгляду вбачається, що ОСОБА_2 роз'яснено право на розгляд справи судом присяжних й особливості такого розгляду відповідним складом суду тощо.

ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки в ній вмотивовані висновки про законність й обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити постановити законне та обґрунтоване рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Зважаючи на зазначене, керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, суд

Вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2015 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, касаційні скарги останнього та захисника ОСОБА_1 - без задоволення.