Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів Кульбаби В.М., Зубара В.В.,

розглянула 28 березня 2016 року в м. Києві касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Черевки, Яготинськогорайону, Київської області, українця, громадянина України, з середньоюспеціальною освітою, працюючого водієм ПП "КП "Укрсіч", одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнуто з ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на користь потерпілого ОСОБА_2 42 873 (сорок дві тисячі вісімсот сімдесят три) гривні 37 копійок матеріальної шкоди та 5 000 (п'ять тисяч) моральної шкоди, а всього стягнуто 47 873 (сорок сім тисяч вісімсот сімдесят три) гривні 37 копійок.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати на проведення судової автотехнічної експертизи у розмірі 737 (сімсот тридцять сім) гривень 88 копійок.

Вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 23 вересня 2014 року, приблизно о 14 годині, керуючи технічно справним автомобілем "DАСІА LOGAN" д.н. НОМЕР_3, рухався у крайній лівій смузі руху по вул. Дегтярівська зі сторони вул. Оранжерейна в напрямку вул. Лагерна та наближався до нерегульованого на той час пішохідного переходу, розташованого навпроти будинку № 37 по вул. Дегтярівській у м. Києві. При цьому, грубо порушуючи вимоги п. п. 2.3 "б", 18.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , які затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року, ОСОБА_1 проявив неуважність, невірно оцінив дорожню обстановку, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, вчасно не зреагував та не надав дорогу пішоходу ОСОБА_2, який рухався зліва направо відносно напрямку руху автомобіля по вказаному нерегульованому пішохідному переходу та допустив на нього наїзд передньою частиною керованого ним автомобіля. Внаслідок проявленої злочинної необережності водієм ОСОБА_1 та порушення ним правил безпеки дорожнього руху, пішохід ОСОБА_2 в результаті наїзду автомобілем отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 187/Е утворилися від дії тупого (их) предмета (тів), по давності можуть відповідати терміну і обставинам, зазначеним у постанові і відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які потягли за собою тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 день. Відповідно до висновку експерта №615/ат "В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля автомобілем "DАСІА LOGAN" д.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1, повинен був керуватися вимогами пункту 18.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) . В даній дорожній обстановці, водій автомобіля "DАСІА LOGAN"д.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1, з технічної точки зору, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом виконання вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації в діях водія, експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.1 Правил дорожнього руху України. Під час керування транспортним засобом водій автомобіля автомобілем"DАСІА LOGAN" д.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 порушив п. п. 2.3 "б", 18.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , які знаходиться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної ДТП та її наслідками.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року вирок місцевого суду залишено без зміни. В порядку ст. 404 КПК України виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на ст. ст. 1166, 1172 ЦК України при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3

У касаційній скарзі прокурор не погоджується з ухвалою суду апеляційної інстанції, ставить питання про її скасування. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості, а саме те, що судом безпідставно не призначено ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а також через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, на думку скаржника, апеляційний суд формально підійшов до перевірки доводів апеляційної скарги представника потерпілого, а тому ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання скаржником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Доведеність вини та кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюється, а тому суд касаційної інстанції судові рішення в цій частині не переглядає.

Неспроможними є доводи касаційної скарги прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_1 покарання судом обґрунтовано враховано тяжкість вчиненого ним злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості, дані про особу винного, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має сім'ю, має на утриманні дружину та дітей, працює водієм, на обліку у лікаря нарколога або психіатра не перебуває.

У відповідності до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, судом визнано щире каяття.

Обставин, що у відповідності до ст. 67 КК України, які обтяжують призначене покарання, судом не встановлено.

Суд належним чином вмотивував своє рішення, призначивши ОСОБА_1 основне покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, та зазначив про можливість не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки основним видом діяльності засудженого, що забезпечує кошти для існування, є використання його водійських навичок та робота на посаді водія.

Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційних скарг представника потерпілого та представника цивільного відповідача - Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" та виніс мотивовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Твердження прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, з огляду на те, що судом не призначено засудженому додаткове покарання є надуманими.

Як убачається із санкції ч. 1 ст. 286 КК України, позбавлення права керувати транспортними засобами є факультативним додатковим покаранням, питання про доцільність призначення якого вирішується за розсудом суду з урахуванням обставин конкретної справи та даних про особу.

Враховуючи вищевикладене, підстав вважати визначене судом апеляційної інстанції засудженому покарання за своїм видом чи розміром явно несправедливим внаслідок м'якості колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, суд касаційної інстанції, з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачає підстав для її задоволення, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1.