Колегія суддів палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі :

головуючого

Паневіна В.О.,

суддів

Кліменко М.Р. та Гриціва М.I.,

за участю прокурора захисника

Глибченко Т.Г., ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 20 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1,

встановила:

вироком Полонського районного суду Хмельницької області від 12 вересня 2006 року

ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, судимостей немає,

засуджений за ч. 1 ст. 119 КК України (2341-14) до обмеження волі строком на 4 (чотири) роки.

Постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь:

-  потерпілої ОСОБА_3 4000 (чотири тисячі) гривень та 10000 (десять тисяч) гривень на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно;

- держави 423 (чотириста двадцять три) гривні 70 копійок судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 21 листопада 2005 року близько 22 години 30 хвилин неподалік кафе "Затишок", розташованого на перехресті вулиць Матросова-Ходякова-Привокзальна в м. Полонному Хмельницької області, під час групової бійки, розмахуючи перед собою металевою трубою, з метою захисту необережно вдарив нею потерпілого ОСОБА_4 в ділянку грудної клітини, внаслідок чого останній помер, вчинивши таким чином убивство з необережності.

Задовольняючи апеляційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 08 листопада 2006 року вирок скасувала та постановила свій вирок, яким ОСОБА_2 визнала винним за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) та засудила до позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

У касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 порушується питання про перекваліфікацію дій засудженого та пом'якшення у зв'язку з цим міри покарання. Свої вимоги мотивує тим, що судове слідство проведено без допиту свідків сторони захисту, показання свідків-учасників бійки, свідків-очевидців цієї бійки та інші докази оцінені неправильно, внаслідок чого зроблено помилковий висновок про наявність у ОСОБА_2 умислу на спричинення потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень. Вважає, що смерть останнього настала через необережність, а тому, посилаючись на те, що ОСОБА_2 немає судимостей, працює, утримує малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання та праці, просить кваліфікувати його як вбивство, вчинене через необережність, і звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу, міркування прокурора Глибченко Т.Г. про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 378 КПК України (1001-05) та роз'яснень п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 15 травня 2006 року "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" вирок апеляційного суду має відповідати вимогам статей 332-335 КПК України (1001-05) .

Засуджуючи ОСОБА_2 за заподіяння ним тяжких тілесних ушкоджень, що потягли смерть потерпілого ОСОБА_4, суд всупереч вимогам ст. 334 КПК України (1001-05) в мотивувальній частині вироку не сформулював обвинувачення щодо цього злочину, не зазначив час, місце та спосіб його вчинення, його наслідки, форму вини та мотив. Провівши судове слідство, суд не навів у вироку доказів на підтвердження цього обвинувачення і не обгрунтував кваліфікацію дій засудженого.

З огляду на наведене, колегія суддів, частково погоджуючись з доводами касаційної скарги захисника ОСОБА_1, вважає, що постановлений вирок щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду справи необхідно ретельно перевірити підставність та правильність доводів апеляцій, дати їм всебічну оцінку і з урахуванням наведеного прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Щодо інших наведених в касаційній скарзі доводів, то вони можуть бути перевірені судом апеляційної інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок судової колегії у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 08 листопада 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд в той же суд в іншому складі суду.