Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Вільгушинського М. Й.,

суддів: Дембовського С. Г., Наставного В. В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року,

За вироком місцевого суду, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції визнано винуватим та засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нова Одеса Миколаївської області, громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України за епізодом придбання, виготовлення, зберігання наркотичних засобів - канабісу з метою збуту - виправдано.

Вирішені питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.

За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він у невстановлені дату та час, у невстановленому місці, при невстановлених обставинах з метою подальшого збуту придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який незаконно зберігав за місцем свого проживання АДРЕСА_1.

27 серпня 2013 року в період часу з 10:40 год. по 10:56 год. ОСОБА_1 Перебуваючи за місцем свого проживання, зазначеного вище, незаконно збув сторонній особі за 200 грн особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 3,046 г.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався також у тому, що він із метою подальшого збуту придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 10,913г., який незаконно зберігав в приміщенні літньої кухні домоволодіння по АДРЕСА_1 до монету його вилучення працівниками міліції при проведенні обшуку у період з 16:50 год до 18:00 год 27 серпня 2013 року. Виправдовуючи ОСОБА_1 за епізодом незаконного придбання та зберігання з метою збуту 10,913г. особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, суд указував, що органами досудового розслідування не доведено, що саме обвинувачений придбав і зберігав канабіс за місцем свого колишнього проживання, де на момент проведення працівниками міліції ніхто не проживав.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, не заперечуючи законності свого виправдання за епізодом незаконного придбання та зберігання з метою збуту 10,913 г. особливо небезпечного наркотичного засобу, вказує на незаконність оскаржуваних судових рішень у частині його засудження та просить у цій частині їх скасувати та закрити кримінальне провадження щодо нього. На обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки суд апеляційної інстанції повторно не дослідив докази, наявні у матеріалах провадження, не допитав певних осіб, про що заявляла клопотання сторона захисту, не перевірив доводи захисника, наведені в апеляційній скарзі, щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які, як стверджувала сторона захисту, були допущені прокурором, слідчим та судом першої інстанції. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не навів достатніх підстав, з яких апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення, тобто, як стверджує засуджений, апеляційний суд не виконав вказівки суду касаційної інстанції, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року.

Перевіривши касаційну скаргу, долучені копії судових рішень, колегія суддів вважає, що немає підстав для відкриття провадження з мотивів, наведених у касаційній скарзі.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Неповнота судового розгляду, про що у скарзі фактично зазначає засуджений, в силу вимог ст. 438 КПК України не є підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції.

З огляду на це, суд касаційної інстанції при перевірці судових рішень виходить із фактичних обставин, встановлених судом.

Як убачається із судових рішень, висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, відповідають фактичним обставинам, визнаним судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і оцінених судами доказів, які детально наведені у вироку.

Окрім того, зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції видно, що твердження сторони захисту про незаконність засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України, аналогічні тим, які висловлювались в суді апеляційної інстанції і були перевірені, а висновки апеляційного суду про голослівність цих доводів сторони захисту належним чином обґрунтовані.

У суду касаційної інстанції не має підстав не довіряти зазначеним висновкам суду апеляційної інстанції, а у скарзі засудженим не наведено належних доводів на їх спростування.

При цьому, доводи ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які, як стверджував захисник, допустив прокурор, слідчий та суд першої інстанції, тобто не виконав вказівки суду касаційної інстанції, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року, є безпідставними.

Так, як убачається з ухвали, суд апеляційної інстанції детально, у тому числі шляхом проведення часткового судового слідства, перевірив доводи апеляційної скарги захисника, як на цьому наголошував суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 24 вересня 2014 року та призначаючи новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції, та в ухвалі, зміст якої відповідає положенням ст. 419 КПК України, зазначив обґрунтовані мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали про залишення без зміни обвинувального вироку щодо ОСОБА_1

Також у касаційній скарзі не наведено обґрунтованих доводів щодо наявності таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, та були б підставами для його скасування, як про це зазначає вимогу особа, що подала касаційну скаргу.

З огляду на вищевикладене, з мотивів, наведених у касаційній скарзі, наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстави для її задоволення відсутні, а тому у відкритті провадження слід відмовити.

Виходячи з викладеного, керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року щодо нього.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.