5-1225км16 Про таємне викрадення чужого майна - 24.03.2016 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 24 березня 2016 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, у кримінальному провадженні щодо засуджених

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, не судимого,

за участю прокурора Пантєлєєвої А.С.,

У касаційній скарзі прокурора викладено вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції, мотивуючи невідповідністю призначеного покарання засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_3 тяжкості вчинених злочинів та їх особам внаслідок м'якості у зв'язку із звільненням останніх від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України.

В запереченнях на касаційну скаргу засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисник ОСОБА_4, який діє в їх інтересах, наголошували на необґрунтованості доводів касаційної скарги прокурора та законності ухвали апеляційного суду, яку просили залишити без зміни, а скаргу прокурора - без задоволення.

Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 26 травня 2015 року засуджено:

- ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки; за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

- ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Вироком суду також вирішено питання щодо заявлених цивільних позовів та долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими у вчиненні злочинів за таких обставин.

18 серпня 2014 року, приблизно о 24-ій год., ОСОБА_2, знаходячись на території новобудови по АДРЕСА_1 Сарненського району Рівненської області, діючи умисно, з корисливою метою, шляхом вільного доступу, викрав піноблоки в кількості 101 шт, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 2 828 грн.

28 серпня 2014 року, приблизно о 24-ій год., ОСОБА_2, знаходячись там само, діючи умисно, повторно, з корисливою метою, аналогічним способом викрав піноблоки у кількості 101 шт., спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на загальну суму 2 828 грн.

2 вересня 2014 року, приблизно о 1-ій год., ОСОБА_2, діючи умисно, повторно, з корисливою метою, прибув до земельної ділянки по АДРЕСА_2 звідки шляхом вільного доступу викрав газобетонні блоки у кількості 101 шт., спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріального збитку на загальну суму 2 828 грн.

24 жовтня 2014 року, приблизно о 1-ій год., ОСОБА_2, діючи умисно, повторно, з корисливою метою, прибув до земельної ділянки по АДРЕСА_3 звідки шляхом вільного доступу викрав газобетонні блоки у кількості 101 шт., спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріального збитку на загальну суму 2 828 грн.

ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, діючи умисно, повторно, з корисливою метою викрали:

- 15 вересня 2014 року, приблизно о 3-ій год. з земельної ділянки по АДРЕСА_4 газобетонні блоки у кількості 101 шт., спричинивши збитку потерпілому ОСОБА_9 на загальну суму 2 828 грн;

- 2 жовтня 2014 року, приблизно о 2-ій год. з земельної ділянки по АДРЕСА_5 газобетонні блоки у кількості 101 шт., спричинивши збитку потерпілій ОСОБА_10 на загальну суму 2 828 грн;

- 4 жовтня 2014 року, приблизно о 1-ій год. з земельної ділянки по АДРЕСА_6 газобетонні блоки у кількості 101 шт., спричинивши збитку потерпілому ОСОБА_11 на загальну суму 2 828 грн;

- 10 жовтня 2014 року, приблизно о 1-ій год. з земельної ділянки по АДРЕСА_7 газобетонні блоки у кількості 101 шт., спричинивши збитку потерпілому ОСОБА_12 на загальну суму 2 828 грн;

- 16 жовтня 2014 року, приблизно о 1-ій год. з земельної ділянки по АДРЕСА_8 газобетонні блоки у кількості 50 шт., спричинивши збитку потерпілому ОСОБА_13 на загальну суму 1 400 грн.

ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_14, діючи умисно, повторно, з корисливою метою викрали:

- 14 жовтня 2014 року, приблизно о 2-ій год. з земельної ділянки по АДРЕСА_9 газобетонні блоки у кількості 101 шт., спричинивши збитку потерпілій ОСОБА_15 на загальну суму 2 828 грн;

- 22 жовтня 2014 року, приблизно о 1-ій год. з земельної ділянки по АДРЕСА_10 газобетонні блоки у кількості 101 шт., спричинивши збитку потерпілому ОСОБА_16 на загальну суму 2 828 грн;

- 1 листопада 2014 року, приблизно о 2-ій год. з земельної ділянки по АДРЕСА_11 газобетонні блоки у кількості 101 шт., спричинивши збитку потерпілому ОСОБА_17 на загальну суму 2 828 грн;

- 16 листопада 2014 року, приблизно о 1-ій год. з земельної ділянки по АДРЕСА_12 газобетонні блоки у кількості 101 шт., спричинивши збитку потерпілому ОСОБА_18 на загальну суму 2 828 грн;

- 5 листопада 2014 року, приблизно о 2-ій год. з земельної ділянки по АДРЕСА_13 газобетонні блоки у кількості 101 шт., спричинивши збитку потерпілій ОСОБА_19 на загальну суму 2 828 грн.

Крім того, 12 листопада 2014 року, приблизно о 5-ій год., ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_14, ОСОБА_3 прибули до господарства по АДРЕСА_13, діючи умисно, з корисливих мотивів, намагались викрасти наявні там газобетонні блоки, однак не змогли довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані на місці вчинення злочину жителями с. Дядьковичі Рівненського району.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненсьької області від 8 вересня 2015 року апеляційні скарги засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх захисника ОСОБА_4 задоволено частково. Вирок суду від 26 травня 2015 року щодо засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 змінено. ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком тривалістю два роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком тривалістю один рік шість місяців, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. В решті вирок суду залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали провадження і обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Висновки суду про винуватість та кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та засудженого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційних скарг прокурора щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 внаслідок м'якості, у зв'язку із їх звільненням від відбування покарання з випробуванням, є обґрунтованими.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість виправлення засуджених без ізоляції від суспільства, мотивувавши своє рішення належним чином, зокрема, врахувавши повною мірою тяжкість вчинених злочинів, що є злочинами середньої тяжкості, скоєними за попередньою змовою групою осіб, дані про їх особу, які раніш не судимі, за місцем проживання характеризуються посередньо, за місцем роботи ОСОБА_2 - позитивно. Обставинами, які пом'якшують покарання засудженим, судом визнав - щире каяття, активне сприяння у розкритті злочинів, часткове відшкодування заподіяних злочином збитків. Обставин, які обтяжують покарання засудженим, судом не встановлено. При призначенні покарання судом першої інстанції була врахована й думка потерпілих, які наполягали на призначенні суворого покарання засудженим у виді позбавлення волі, оскільки спричинена злочинами шкода була відшкодована у незначному розмірі.

Суд апеляційної інстанції, пославшись на ті ж самі обставини, що і суд першої інстанції, прийняв рішення про звільнення засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України, що не можна визнати обґрунтованим.

Отже, як вбачається з матеріалів провадження, апеляційний суд не оцінив ступінь небезпечності вказаних осіб для суспільства, обставини вчинених злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності, ставлення засуджених до скоєного, думку потерпілих тощо.

Апеляційний суд не повною мірою врахував положення статей 65, 66, 67 КК України, не мотивувавши свого рішення належним чином, у зв'язку із чим ухвала суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК України не відповідає.

З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в апеляційному суді за результатами проведення якого слід постановити законне судове рішення, мотивоване належним чином, при цьому звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України слід вважати м'яким.