5-145км16 Про керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, що стало причиною виїзду легкового автомобіля на смугу зустрічного руху, де відбулось зіткнення з частиною тягача, внаслідок чого пасажир легкового автомобіля отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння - 24.03.2016 Прийняття

- потерпілого викладено вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції, мотивуючи невідповідністю призначеного покарання засудженому ОСОБА_4 тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості;

- захисник у своїй касаційній скарзі виклав вимогу до касаційного суду про скасування судових рішень, постановлених щодо засудженого ОСОБА_4, та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Вимогу обґрунтовував тим, що суд апеляційної інстанції не усунув допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки судове засідання від 5 травня 2015 року, тобто в день, коли оголошувався вирок, не прослуховується на технічному носії запису судового засідання взагалі, тому неможливо встановити чи було роз'яснено зміст судового рішення засудженому ОСОБА_4, порядок і строк його оскарження.

В доповненнях до касаційної скарги захисник, наголошуючи так само на проханні про скасування судових рішень щодо ОСОБА_4, вказав й на таку підставу їх скасування як недопустимість доказів, покладених в основу вироку, а саме висновків проведених судових експертиз, через начебто зацікавленість експертів науково-експертного центру та слідчого слідчого відділу, що є структурними підрозділами одного управління МВСУ в Запорізькій області. Крім того, зазначив про неповне врахування судом даних про особу засудженого, що призвело до призначення останньому надто суворого покарання, оскільки він вчинив злочин з необережності, позитивно характеризується, не є небезпечним для суспільства, частково відшкодував завдані збитки, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка не працює через захворювання.

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 5 травня 2015 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди на суму 64 950 грн. Вироком суду також вирішено питання процесуальних витрат та долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 26 січня 2015 року, приблизно о 23-ій год. 30 хв., будучи у стані алкогольного сп'яніння та не маючи права на керування легковим автомобілем, керуючи автомобілем марки "ЗАЗ-1103", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Очаківській у м. Запоріжжі, порушив вимоги п.п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулось зіткнення з частиною тягача "Volvo" під керуванням водія ОСОБА_7 В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля під керуванням водія ОСОБА_4 - ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23 липня 2015 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишено без задоволення, апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_2 задоволено частково. Вирок суду від 5 травня 2015 року щодо ОСОБА_4 в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_6 скасовано, матеріали провадження в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок суду залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг, захисника ОСОБА_5, який підтримав касаційну скаргу захисника, потерпілого ОСОБА_2, який підтримав подану ним скаргу та просив про її задоволення, перевіривши матеріали провадження і обговоривши наведені у скаргах доводи, суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Висновки суду про винуватість та кваліфікація дій засудженого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційних скаргах засудженого та потерпілого не оспорюються.

Доводи касаційної скарги потерпілого ОСОБА_2 щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_4 внаслідок м'якості є необґрунтованими.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд дотримався наведених вимог закону України про кримінальну відповідальність, призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення ним нових злочинів і є відповідним скоєному.

Судом при призначенні покарання повною мірою враховано тяжкість вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК Україниє тяжким злочином, вчиненим з необережності.

Враховано судом й дані про особу засудженого, який судимий, має постійне місце проживання, працює, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, одружений, має на утриманні малолітню дитину, враховано незадовільний стан здоров'я дружини та витрати, пов'язані з її лікуванням, частково відшкодував завдані збитки. Обставин, які пом'якшують покарання, судом не встановлено. Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на викладене суд, врахувавши у сукупності тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставину, яка обтяжує покарання, призначив покарання в межах санкції статті за якою його засудив.

Отже, підстав вважати таке покарання невідповідним тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості суд не вбачає.

ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Доводи апеляційної скарги потерпілого, аналогічні тим доводам, що наведені у касаційній скарзі, щодо невідповідності призначеного покарання внаслідок м'якості всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Щодо тверджень захисника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону у зв'язку з тим, що не зафіксовано проголошення вироку, то вони є безпідставними та нічим не підтверджені.

При підготовці до розгляду кримінального провадження у суді касаційної інстанції, перевірено матеріали провадження, зокрема й прослухано носій аудіофіксації судового засідання від 5 травня 2015 року (а.к.п. 178), на якому зафіксовано та є можливим для прослуховування і сприйняття проголошення вироку 5 травня 2015 року, роз'яснено порядок отримання його копії та порядок оскарження.

З огляду на те, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, підстав для задоволення касаційних скарг суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 433, 434, 436 КПК України, суд

Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 5 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23 липня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2 - без задоволення.