Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Пойди М.Ф., суддів Романець Л.А. і Зубара В.В., при секретарі судового засідання Гапоні В.О., розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 вересня 2015 року у провадженні щодо ОСОБА_5, за участю прокурора Ковальчука О.С.,

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2014 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2015 року за клопотанням засудженого ОСОБА_5, останньому скорочено наполовину невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2014 року на підставі ст. 6 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року.

Прокурор звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2015 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2015 року відмовлено у задоволенні заяви прокурора про перегляд судового рішення від 12 лютого 2015 року у справі 127/22820/13к за нововиявленими обставинами, постановленого за клопотанням ОСОБА_5

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 вересня 2015 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2015 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 вересня 2015 року. Обґрунтовуючи касаційну скаргу прокурор стверджує, що місцевий суд безпідставно застосував до ОСОБА_5 вимоги ст. 6 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року, оскільки останній має дві судимості за тяжкі злочини, а саме за ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 185 КК України. Ці обставини не були відомі ані суду ані прокурору на момент застосування Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) . Зазначає прокурор про те, що місцевий суд дійшов неправильного висновку, що дані про попередні судимості ОСОБА_5 не є нововиявленими обставинами, з чим також незаконно погодився апеляційний суд.

Скаржник не оскаржує судові рішення в частині їх обґрунтованості та умотивованості.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження за заявою прокурора про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, та провадження за клопотанням ОСОБА_5 про застосування до нього Закону України "Про амністію" (1185-18) , доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Прокурор у касаційній скарзі зазначає, що наведені ним доводи є іншими обставинами, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваної прокурором ухвали місцевого суду, особова справа ОСОБА_5 була предметом дослідження суду при розгляді клопотання ОСОБА_5 про застосування до нього Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) . Це підтверджено також і даними технічного запису судового процесу, в результаті відтворення якого встановлено, що в нарадчу кімнату суддя видалилась з особовою справою ОСОБА_5

Крім того, як вбачається зі змісту ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2015 року особова справа ОСОБА_5 містила дані про його судимість за вироком Вінницького міського суд Вінницької області від 06.03.2014 року, який ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20.05.2014 року залишено без зміни.

Зазначеним спростовано й посилання прокурора у касаційній скарзі про необізнаність прокурора, який брав участь у розгляді клопотання ОСОБА_5 місцевим судом щодо наявності у ОСОБА_5 судимості за вироком Вінницького міського суд Вінницької області від 06.03.2014 року.

Колегія суддів вважає, що, як місцевий, так і апеляційний суди законно не визнали зазначені у заяві та апеляційній скарзі прокурора відповідно, підстави нововиявленими обставинами. Судові рішення є належно мотивованими й підстав для їх скасування не встановлено.

З урахуванням наведеного касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 вересня 2015 року, постановлені за заявою прокурора про перегляд судового рішення від 12 лютого 2015 року у справі 127/22820/13к за нововиявленими обставинами, ухваленому за клопотанням ОСОБА_5 - без зміни.

ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.