Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І., суддів Лагнюка М.М., Суржка А.В., за участю прокурора Матюшевої О.В., представника потерпілого - захисника ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, розглянула в судовому засіданні 24 березня 2016 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 10 грудня 2015 року, потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 серпня 2015 року та вирок Апеляційного суду Донецької області від 10 грудня 2015 року,

Вироком Жовтневого районного суду Донецької області від 11 серпня 2015 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Крім того, вказаним вироком задоволено цивільний позов ОСОБА_2 та стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 35733,06 грн та моральну шкоду в розмірі 80000 грн. Також стягнуто з засудженого на користь "Маріупольської міської лікарні № 5" витрати на стаціонарне лікування потерпілого в розмірі 158, 87 грн.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 10 грудня 2015 року вирок районного суду щодо ОСОБА_3 в частині призначеного засудженому покарання скасовано та ухвалено новий вирок, відповідно до якого ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України та призначено покарання у виді 4 років обмеженні волі. В решті вирок районного суду щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

Вказаними рішеннями ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що 22 лютого 2012 року, близько 16 год 30 хв, знаходячись в приміщенні тамбура квартир № 95, № 96 та № 97 за адресою: АДРЕСА_1, в ході сварки з ОСОБА_4, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, не передбачаючи можливості настання наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявляючи злочинну необережність, навмисно наніс потерпілому ОСОБА_4 не менше двох ударів руками, стиснутими в кулак в область обличчя від яких ОСОБА_4 втратив рівновагу упав та вдарився правою потиличною частиною голови об тверду поверхню підлоги. В результаті вказаних дій ОСОБА_3 наніс потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у виді: синця лобної ділянки справа, синця на верхній повіці лівого ока, синця і садна на спинці носа, що переходить на кінчик носа, синця на верхній губі, набряклості м'яких тканин в правій частині тім'яної області і синця, синця на тильній поверхні основної фаланги третього пальця лівої кисті, що носять ознаки легких тілесних ушкоджень. Також ОСОБА_4 було нанесено тілесні ушкодження у виді крововиливів в м'які покрови голови зі сторони внутрішньої поверхні в правій лобовій області, в правій потиличній області на рівні затилкового бугра, крововиливів під м'які мозкові оболонки в потиличній частині справа і в правій лобовій частині зі сторони базальної поверхні, розтрощення речовини головного мозку в лобовій частці, що носять ознаки тяжкого тілесного ушкодження, що призвели до смерті.

Смерть потерпілого настала 23 лютого 2012 року в результаті тяжкої черепно-мозкової травми у виді крововиливів у м'які тканини потиличної частини, під м'яку мозкову оболонку потиличної і лобової частин, забиття головного мозку лобної частини з розвитком набряку і набухання головного мозку з наступним вклинюванням його в великий потиличний отвір.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію його дій, просить скасувати вирок Апеляційного суду Донецької області від 10 грудня 2015 року щодо нього та звільнити його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. Вважає призначене йому покарання несправедливим внаслідок суворості. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно не звернув уваги на неправомірну поведінку потерпілого, що спровокувала злочин.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 просять скасувати вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 серпня 2015 року та вирок Апеляційного суду Донецької області від 10 грудня 2015 року щодо ОСОБА_3 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважають вирок районного суду необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню на підставі неправильного застосування норм кримінального закону, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_3 Вказують, що висновки колегії суддів Апеляційного суду Донецької області про наявність в діях ОСОБА_3 складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України ґрунтується на непослідовних, суперечливих доказах, які не узгоджуються між собою, без будь якого аналізу численних суперечностей, які мають суттєве значення для кваліфікації дій засудженого. Зазначають, що в матеріалах справи наявні докази, що свідчать про наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Звертають увагу, що експертиза № 264/14, містить ряд суперечностей, а покладення її в основу вироку, зроблено для того, щоб засудити ОСОБА_3 за злочин меншої тяжкості. Стверджують, що висновки експертизи № 154-КЭ/2013/ппсудом не взято до уваги. Крім того, на думку потерпілої сторони судом не вирішено питання про стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_4 Звертають увагу, що засуджений давав суперечливі показання, шкоду заподіяну злочином відшкодував лише частково, що на думку потерпілих не свідчить про його каяття. Крім того, потерпілий та його представник вказують, що судом не враховано грубих порушень при проведенні досудового та судового слідства. Звертають увагу, що слідчим не правильно внесено дані про розмір тамбура, де вчинено злочин, вилучено з матеріалів справи протокол допиту потерпілої ОСОБА_6, також слідчим виконано вимог ст. 217 КПК України за участю потерпілого без його адвоката, чим порушено його права.

Заслухавши доповідь судді, думку потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_1, які підтримали свою касаційну скаргу, пояснення прокурора Матюшевої О.В., яка не підтримала касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню, а касаційна скарга потерпілого та його представника підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку апеляційного суду при призначенні покарання засудженому ОСОБА_3 суд врахував, ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, наслідки, що настали, а саме смерть потерпілого, дані про особу засудженого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, вину визнав в повному обсязі, щиро розкаявся, за місцем проживання та колишнього місця роботи характеризується позитивно, частково відшкодував шкоду.

До обставин, які пом'якшують покарання засудженому ОСОБА_3, суд відніс визнання вини, щире розкаяння та часткове відшкодування шкоди. Крім того, апеляційний суд при призначенні засудженому покарання врахував відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Скасовуючи вирок районного суду щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання і призначаючи засудженому покарання у виді 4 років обмеження волі, апеляційний суд не взяв до уваги в повному обсязі, суспільну небезпеку вчиненого засудженим, використання ним незначного приводу для вчинення злочину та ту обставину, що на протязі всього судового розгляду засудженим не вживались ні які заходи щодо вибачення перед потерпілим, а відшкодована шкода в сумі 8000 грн. була здійснена лише тільки через 4 роки після вчиненого, що не може свідчити про його каяття та бажання відшкодувати шкоду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому апеляційним судом покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України та не може вважатись обґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_1, через неправильне застосування судом апеляційної інстанцій кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого засудженим злочину та особі ОСОБА_3 внаслідок м'якості. За таких обставин, судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового апеляційного розгляду суду необхідно дослідити доводи скарги потерпілого та його представника, в тому числі і щодо кваліфікації дій засудженого, порушень при проведенні досудового та судового слідства і дати їм належну оцінку та належним чином мотивувати своє рішення. Крім того, колегія суддів звертає увагу апеляційного суду, що за умови підтвердження кваліфікації та такого ж обсягу обвинувачення ОСОБА_3, рішення про призначення йому покарання у виді обмеження волі слід вважати несправедливим унаслідок м'якості.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 10 грудня 2015 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд.