Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І., суддів: при секретарі за участю прокурора засудженого Літвінова Є.В., Лагнюка М.М., Миколаєнко О.О., Прихожанова В.О., ОСОБА_6, розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040340000032, за обвинуваченням

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз: вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2012 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 70, ч.4 ст. 70 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі, 26 вересня 2014 року звільненого по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2015 року щодо нього,

Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на засудженого певних обов'язків.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2015 року вирокрайонного суду щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасовано. Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

В решті вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок апеляційної інстанцій в частині призначеного покарання, вважаючи його занадто суворим та посилається, при цьому, на те, що він визнав свою вину, у скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, і тому вважає, що у суду є достатньо підстав для зменшення йому міри призначеного покарання.

На касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 від потерпілої ОСОБА_7 надійшли письмові заперечення в яких остання зазначає, що шкода завдана їй злочином не відшкодована, посилання в касаційній скарзі на характеризуючи данні та сімейний стан засудженого є ніщо іншим, як намагання ОСОБА_6 уникнути покарання та просить вирок апеляційного суду щодо засудженого залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

Як убачається з вироку суду, ОСОБА_6 засуджено за те, що він, 5 січня 2015 року, приблизно о 20.20 год., знаходився поблизу будинку № 19 по вул. Трубників в м. Нікополі Дніпропетровської області де побачивши потерпілу ОСОБА_7 у нього виник злочинний умисел направлений на відкрите викрадення її майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, підійшов ззаду до ОСОБА_7 та шляхом ривку, відкрито, заволодів її майном, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілій на загальну суму 3510 грн. На вимогу потерпілої повернути викрадене майно ОСОБА_6 не реагував, з місця вчинення кримінального правопорушення втік, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Заслухавши доповідь суді, думку прокурора Прихожанова В.О., який не підтримав касаційну скаргу засудженого та просив залишити її без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_6, у вчиненні злочину, за який його засуджено та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі не оскаржується.

Як убачається з вироку апеляційного суду, кримінальна справа розглядалась за апеляцією прокурора, в якій порушувалось питання про скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції кримінального закону, а саме, ст. 75 КК України та невідповідністю призначеного судом першої інстанції покарання засудженому внаслідок м'якості.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій в разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Задовольняючи апеляцію прокурора апеляційний суд правильно зазначив про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання, яке він має відбувати реально, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи свій висновок щодо призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд обґрунтовано визначив ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_6раніше судимий за вчинення аналогічних злочинів, продовжив вчиняти злочини проти власності, та вчинив новий злочин через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі.

Обираючи покарання ОСОБА_6 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, а також обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, в тому числі й ті, на які посилається засуджений у своїй касаційній скарзі, а тому підстав для пом'якшення ОСОБА_6 покарання, колегія суддів не вбачає.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для зміни судового рішення щодо ОСОБА_6, колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2015 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.