Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Синявського О.Г.,

суддів

Гриціва М.I. та Пекного С.Д.,

розглянула в м. Києві   13  лютого 2007  року кримінальну справу за касаційною  скаргою засудженого  ОСОБА_1. на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду   м.Дніпропетровська  від  15 березня  2005 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

громадянина України,

раніше несудимого,

засуджено за  ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14)  із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14)   на 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Цивільний позов у справі вирішено.

У цій же справі засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого не оскаржуються.

За вироком  суду  ОСОБА_1.  визнано винним  у тому, що  він за попередньою змовою  в групі із ОСОБА_2. 10 листопада 2004 року близько 23-х годин 15 хв., неподалік магазину "Пік", розташованого на вул. Калиновій № 72 у м. Дніпропетровську,  напали на потерпілого ОСОБА_3. і з застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров

я, яке проявилось у заподіянні йому  множинних ударів руками і ногами по голові та в інші частини тіла, чим спричинили середньої тяжкості тілесні  ушкодження, заволоділи  його  майном на загальну суму 930 грн.

Ухвалою  колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2005 року вирок суду щодо  ОСОБА_1. залишено без зміни.

У касаційній  скарзі  засуджений  порушує питання про зміну постановлених щодо нього судових рішень, зазначає, що  між ним та засудженим ОСОБА_2. не було попередньої змови на вчинення злочину та, що він не мав умислу на заволодіння майном потерпілого, а також, посилаючись на те, що призначене йому покарання є надмірно суворим, просить  призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,  обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів  вважає, що  скарга не підлягає задоволенню.

Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності  ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованих йому злочинних дій грунтуються на зібраних  та перевірених в судовому засіданні доказах.

Iз показань потерпілого ОСОБА_3., які узгоджуються з показаннями  свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, даними огляду місця події, виявлення і вилучення у засуджених майна потерпілого, матеріалів судово-медичної експертизи останнього та інших доказів, видно що саме  ОСОБА_2. і ОСОБА_1.  напали на нього, побили і заволоділи  його мобільним телефоном, грошима  та іншим майном.

Твердження  ОСОБА_1. про відсутність у нього наміру нападати на ОСОБА_3. і, що з цього приводу він не мав ніяких домовленостей із ОСОБА_2., є безпідставними, оскільки спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами щодо характеру та послідовності іхніх дій.  Iз аналізу цих дій видно, що нападу на потерпілого передувала домовленість між ними, в момент побиття  вони діяли спільно  з єдиним умислом.

Кваліфікація  злочинних дій засудженого є правильною.

Порушень кримінально-процесуального законодавства, які б тягли за собою зміну або скасування вироку та ухвали апеляційного суду, не встановлено.

При призначенні  відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) ОСОБА_1. покарання суд  врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, всі обставини, що впливають на покарання.

Підстави для пом'якшення  покарання, про що йдеться у касаційній скарзі засудженого,  немає.

Керуючись ст.  394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

У задоволенні касаційної скарги засудженого   ОСОБА_1 відмовити .