Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Солодкова А.А., суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А., за участю прокурора при секретарі Гошовської Ю.М., Гапон О.В., розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру кримінальних проваджень за № 12013150080001637 за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_6 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2015 року щодо ОСОБА_7,

Вироком Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2015 року засуджено

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз: 27.04.2010 Личаківським районним судом м. Львова за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців;

- за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Судом вирішено питання відшкодування судових витрат у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Як встановив суд, ОСОБА_7 16 березня 2013 року, близько 16 год 12 хв., перебуваючи у приміщенні продуктового магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", що на АДРЕСА_1, умисно, таємно, викрав з полиці складського приміщення гроші у сумі 400 грн, які належали ОСОБА_8

Крім того, ОСОБА_7 31 травня 2013 року, близько 09 год. 10 хв. на вул. Червоній, 23 у м. Львові, з метою заволодіти чужим майном, напав на ОСОБА_6, завдав йому удари руками та кастетом у голову, у тулуб та інші частини тіла, спричинивши тілесні ушкодження середньої тяжкості. Після чого, заволодів майном потерпілого - шкіряною сумкою, мобільними телефонами, планшетним комп'ютером, грошима та іноземною валютою, іншим, всього на загальну суму 36 636 гри.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу засудженого, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції. Вважає, що призначене покарання є занадто м'яким, не відповідає тяжкості кримінального правопорушення, його тяжким наслідкам та особі обвинуваченого, ОСОБА_7 завдану шкоду не відшкодував і не визнавав, жодної допомоги слідству не надавав, не працює, не одружений, неодноразово судимий, схильний до неправдивих свідчень. Крім того, зауважує, що ОСОБА_7 удари завдавав саморобним кастетом, тобто предметом спеціально пристосованим і заготовленим для нанесення тілесних ушкоджень, тілесні ушкодження завдав протягом тривалого часу, внаслідок вчиненого злочину потерпілому було переламано праву ключицю, отримано струс мозку.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу потерпілого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом у касаційній скарзі не оскаржується, отже не є предметом перевірки касаційного суду.

Дії засудженого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.

Доводи потерпілого про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_7 через м'якість є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції, послався на те, що за ч. 2 ст. 185 КК України засуджений свою вину визнав повністю, за ч. 1 ст. 187 КК України - частково, активно сприяв розкриттю злочину та має позитивні характеристики за місцем проживання, але раніше був неодноразово судимим, на обліку у диспансерах не перебуває. За обставину, що обтяжує покарання суд визнав рецидив злочинів. На підставі наведених даних районний суд дійшов висновку про необхідність призначення засудженому остаточного покарання у виді позбавлення воліна строк 4 роки.

Потерпілий, не погодившись із цим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій порушив питання про скасування вироку через невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання внаслідок м'якості. На обґрунтування своїх доводів потерпілий посилався на те, що ОСОБА_7 у скоєному не розкаявся, в суді надавав неправдиві показання, приховуючи свою причетність до скоєння кримінального правопорушення, тим самим намагався уникнути кримінальної відповідальності за вчинене ним діяння, шкоду не відшкодував. Крім того, звертав окрему увагу суду на тяжкість наслідків, що настали в результаті вчиненого, зокрема тривале лікування та моральні страждання потерпілого внаслідок застосування до нього фізичного насильства.

Згідно вимог ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

У провадженні щодо ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції зазначену вимогу закону повною мірою виконав, оскільки, залишаючи апеляцію потерпілого без задоволення,перевірив доводи скарги потерпілого про м'якість призначеного ОСОБА_7 покарання та спростував їх, зазначивши при цьому ґрунтовні підстави, з яких скаргу визнано необґрунтованою. Крім того, врахував особу засудженого, який є неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, але належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисні кримінальні правопорушення, жодних заходів для відшкодування потерпілому спричиненої ним матеріальної шкоди не вжив.

Колегія суддів вважає, що за наведених судом першої інстанції обставин кримінального провадження, загально-небезпечний характер дій засудженого, який завдав значну кількість ударів кастетом потерпілому у життєво-важливий орган - голову, його особисте ставлення до скоєного і стійке небажання усувати шкідливі наслідки від вчиненого ним діяння, призначене ОСОБА_7 засудженому остаточне покарання у виді позбавлення волі є справедливим.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає касаційну скаргу потерпілого такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 залишити без задоволення. Вирок Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2015 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.