Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ: [1]

головуючого Солодкова А.А.,

суддів: Широян Т.С., Матієк Т.В.

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

захисника ОСОБА_1.,

засудженої ОСОБА_2.

при секретарі Гапон В.О.

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013200110001810 за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_2 на вирок Шосткінського міськрайонного Сумської області від 21 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2015 року,

Вироком Шосткінського міськрайонного Сумської області від 21 січня 2015 року засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, з вищою освітою, не заміжню, раніше не судиму,

- за ч. 1 ст. 191 КК України до покарання у виді обмеження волі на 1 рік з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях, пов'язані з веденням обліку та руху фінансових ресурсів строком на 1 рік 6 місяців;

- за ч. 3 ст. 191 КК України до покарання у виді обмеження волі на 3 роки з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях, пов'язані з веденням обліку та руху фінансових ресурсів строком на 2 роки;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях, пов'язані з веденням обліку та руху фінансових ресурсів строком на 2 роки;

- за ч. 1 ст. 200 КК України до 51 000 грн штрафу;

- за ч. 2 ст. 200 КК України до 85 000 грн штрафу;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання - 85 000 грн штрафу.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу - виконувати самостійно.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2015 року вирок Шосткінського міськрайонного суду Сумської області від 21 січня 2015 року щодо ОСОБА_2 змінено: виключено з вироку визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 191 КК України по епізодам від: 19 липня 2012 року щодо привласнення майна, яке перебувало у її віданні, а саме 100 грн, належних потерпілій ОСОБА_3, вчинене повторно; 03 вересня 2012 року щодо привласнення майна, яке перебувало у її віданні, а саме 100 грн належних потерпілому ОСОБА_4, вчинене повторно; 10 грудня 2012 року щодо привласнення майна, яке перебувало у її віданні, а саме 80 грн належних ОСОБА_5, вчинене повторно.

ОСОБА_2 визначено вважати засудженою за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200 КК України до призначеного місцевим судом покарання: за ч. 1 ст. 191 КК України до покарання у виді обмеження волі на 1 рік з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях, пов'язані з веденням обліку та руху фінансових ресурсів строком на 1 рік 6 місяців; за ч. 3 ст. 191 КК України до покарання у виді обмеження волі на 3 роки з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях, пов'язані з веденням обліку та руху фінансових ресурсів строком на 2 роки; за ч. 1 ст. 200 КК України до 51 000 грн штрафу; за ч. 2 ст. 200 КК України до 85 000 грн штрафу;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях, пов'язані з веденням обліку та руху фінансових ресурсів строком на 2 роки. В іншій частині вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду, з врахуванням змін, внесених апеляційним судом, ОСОБА_2 визнана винуватою у тому, що вона 02 липня 2012 року, перебуваючи на посаді контролера-касира та будучи матеріально-відповідальною особою філії Сумського обласного управління АТ "Ощадбанк" розташованого на вул. Леніна 37-А с. Івот Шосткінського району Сумської області, підробивши підпис на касовому документі та склавши заяву на видачу готівки № 431092 (18796847), без відома клієнта зняла з рахунку НОМЕР_1 та привласнила 300 грн, які перебували у її віданні, чим завдала ОСОБА_6 збитки на вказану суму, розпорядившись грошима на свій розсуд.

Крім того, ОСОБА_2, діючи повторно, підробивши підпис на касових документах та склавши заяви на видачу готівки без відома клієнтів, зняла з рахунків та привласнила:

- 05 липня 2012 року - 700 грн, 16 липня 2012 року - 300 грн, 17 липня 2012 року - 425 грн, 19 липня 2012 року - 275 грн, 20 липня 2012 року - 200 грн, 30 липня 2012 року - 300 грн, 07 серпня 2012 року - 250 грн, 17 серпня 2012 - 300 грн, 21 вересня 2012 року - 1000 грн, 19 листопада 2012 року - 700 грн, 19 липня 2012 року - 100 грн, 15 січня 2013 року - 200 грн, що належали ОСОБА_6;

- 16 травня 2013 - 1000 грн, 22 травня 2013 року - 2 400 грн, 24 травня 2013 року - 1 000 грн, що належали ОСОБА_3,

- 03 серпня 2012 року - 250 грн, 06 серпня 2012 - 280 грн, що належали ОСОБА_7,

- 09 серпня 2012 року - 500 грн, що належали ОСОБА_8 та 1 000 грн, що належали ОСОБА_9,

- 29 серпня 2012 року - 200 грн, що належали ОСОБА_10,

- 03 вересня 2012 року - 500 грн, що належали ОСОБА_11,

- 25 вересня 2012 року - 500 грн, що належали ОСОБА_12,

- 03 жовтня 2012 року - 500 грн, 27 листопада 2012 року - 850 грн, що належали ОСОБА_13 та 500 грн, що належали ОСОБА_14,

- 08 жовтня 2012 року - 500 грн, що належали ОСОБА_15,

- 26 жотня 2012 року - 270 грн, що належали ОСОБА_16,

- 06 листопада 2012 року - 230 грн, що належали ОСОБА_17 та 300 грн, що належали ОСОБА_18,

- 19 листопада 2012 року - 2000 грн, 17 грудня 2012 року - 3000 грн, 10 січня 2013 року - 1000 грн, 17 січня 2013 року - 4 000 грн, 23 січня - 1 000 грн, 24 січня 2013 грн - 1500 грн, 28 березня 2013 року - 1000 грн, 02 квітня 2013 року - 5 000 грн, 05 квітня 2013 року - 500 грн, 19 квітня 2013 року - 1000 грн, 08 травня 2013 року - 500 грн, 30 травня 2013 року - 1 500 грн, що належали ОСОБА_19,

- 27 листопада 2012 року - 200 грн, що належали ОСОБА_20,

- 28 листопада 201 року - 235 грн, що належали ОСОБА_21 та 420 грн, що належали ОСОБА_22,

- 04 грудня 2012 року - 700 грн, що належали ОСОБА_23 та 235 грн, що належали ОСОБА_24,

- 06 грудня 2012 року - 382 грн, що належали ОСОБА_25,

- 10 грудня 2012 року - 1875 грн, що належали ОСОБА_26 та 275 грн, що належали - ОСОБА_27,

- 11 грудня 2012 року - 500 грн, що належали ОСОБА_28,

- 14 грудня 2012 рок - 300 грн, що належали ОСОБА_29 та 900 грн, що належали ОСОБА_30, 900 грн,що належали ОСОБА_31, 235 грн, що належали ОСОБА_32, 27 грудня 2012 року - 300 грн, що належали ОСОБА_33,

- 11 січня 2013 року - 600 грн, що належали ОСОБА_34,

- 14 січня 2013 року - 300 грн, що належали ОСОБА_35,

- 29 січня 2013 року - 2000 грн, 20 березня 2013 року - 1 500 грн, 21 березня 2013 року - 500 грн, 18 квітня 2013 року - 1 000 грн, що належали ОСОБА_36,

- 06 лютого 2013 року - 2 500 грн, 11 лютого 2013 - 1 500 грн, 17 квітня 2013 року - 1 000 грн, 06 червня 2013 року - 1 000 грн, що належали ОСОБА_37,

- 21 лютого 2013 року - 1 000 грн, 06 березня 2013 року, 12 квітня 2013 року - 2 000 грн - 4 000 грн, 26 квітня 2013 року - 2 000 грн, що належали ОСОБА_38,

- 03 квітня 2013 року - 500 грн, що належали ОСОБА_39,

- 05 червня 2013 року - 3 000 грн, що належали ОСОБА_40 та 5 000 гн, що належали ОСОБА_41, 12 червня 2013 року - 1000 грн, що належали ОСОБА_42,

- 19 червня 2013 року - 3 500 грн, що належали ОСОБА_43

В зазначений період часу, який охоплює вищевказані епізоди привласнення ОСОБА_2 коштів, будучи обізнаною про наміри вкладників зняти певну суму грошей з рахунку в конкретний день, вона повертала на рахунки вкладників частину раніше привласнених грошей, а саме: 14 грудня 2012 року на рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_19 - 1000 грн.; 21 січня 2013 року - 3 000 грн; 9 квітня 2013 року - 4500 грн; 5 червня 2013 року - 500 грн та 1000 грн.; 5 червня 2013 року на рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_38 - 7000 грн; 25 червня 2013 року на рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_15 - 500 грн.

У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, просить судові рішення змінити, пом'якшити призначене покарання, зважаючи на дані, що характеризують її особу та пом'якшуючі обставини у справі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, пояснення засудженої та її захисника, які просили задовольнити скаргу, звільнити засуджену від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з огляду на її молодий вік та наявність низки пом'якшуючих обставин, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Так, зокрема, у судовому засідання касаційного суду засуджена повністю визнала свою вину у вчиненому та пояснила, що щиро розкаялась, зауважила, що негативних наслідків від злочину не настало, оскільки шкода потерпілим у повному обсязі відшкодована.

Висновок суду про доведеність винуватості засудженої у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у справі, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених судами першої та апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги засудженої ОСОБА_2 щодо невірної кваліфікації її дій за ч. 3 ст. 191 КК України та ч. 2 ст. 200 КК України, оскільки її дії були охоплені єдиним умислом і повторності при цьому не утворювали, є аналогічними тим, що були викладені нею в апеляційній скарзі та були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, внаслідок чого не знайшли свого підтвердження, були визнані безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Так, відповідно до роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.06.2010 "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки" (v0007700-10) за змістом статті 32 КК України повторністю злочинів визнається неодночасне вчинення однією і тією ж особою двох або більше злочинів, якщо вони: 1) передбачені тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК (2341-14) ; 2) передбачені різними статтями Особливої частини КК і в статті, за якою кваліфікується наступний злочин, вчинення попереднього злочину зазначено як кваліфікуюча ознака. Об'єднання ж тотожних діянь єдиним злочинним наміром означає, що до вчинення першого з низки тотожних діянь особа усвідомлює, що для реалізації її злочинного наміру необхідно вчинити декілька таких діянь, кожне з яких спрямовано на реалізацію цього наміру.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що ОСОБА_2 привласнювала кошти з поточних рахунків і заздалегідь не могла знати часу, розміру зарахування коштів, і на рахунок якого клієнта кошти зараховані. Крім того, твердження засудженої про наявність єдиного умислу спростовуються й поясненнями самої засудженої ОСОБА_2, яка, як під час досудового слідства так і в суді, не змогла належним чином обґрунтувати, з якою метою вона хотіла заволодіти зазначеними коштами, в якій саме загальній сумі, для яких потреб їй була необхідна саме така сума.

Про відсутність єдиного умислу на заволодіння коштами у конкретно визначеній сумі свідчать і дії самої ОСОБА_2, які виражались у тому, що будучи обізнаною про наміри вкладників зняти певну суму грошей з рахунку в конкретний день, вона повертала (за рахунок інших вкладів) на рахунки вкладників частину раніше привласнених грошей, що свідчить про те, що вона в залежності від обставин, що склались та можливості зняття з рахунків коштів в кожному конкретному випадку.

Разом з тим, доводи засудженої ОСОБА_2 щодо суворості призначеного покарання колегія суддів визнає обґрунтованими. Так, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу ОСОБА_2? яка в скоєному щиро розкаялась, є особою молодого віку, не заміжня, раніше не судима, має вищу освіту, а також з огляду на те, що шкоду потерпілим було у повному обсязі відшкодовано, а негативних наслідків від злочину не настало, колегія суддів приходить до висновку, що покарання призначене ОСОБА_2 за своїм видом і розміром є явно несправедливим через суворість.

Наведені обставини, дають підстави вважати, що виправлення засудженої ОСОБА_2та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції її від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Шосткінського міськрайонного Сумської області від 21 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2015 року щодо ОСОБА_2 змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного призначеного покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки. На підставі п. п. 2, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки: не виїжджати за межі Українина постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи. Звільнити ОСОБА_2 з-під варти у залі суду негайно.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Провадження за касаційною скаргою № 5-2700км15

Категорія: ч.ч. 1, 3 ст. 191, ч.ч. 1,2 ст. 200 КК

Доповідач в касаційній інстанції: Солодков А.А.