Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Солодкова А.А. суддів Матієк Т.В., Марчук Н.О., за участю прокурора Опанасюка О.В., при секретарі: Гапон В.О. розглянула у судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013210170000010 щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_2 на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 20 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 16 вересня 2015 року,

Вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 20 травня 2015 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку с. Вишнівчик Теребовлянського району Тернопільської області, з вищою освітою, працюючу вчителем Золотниківської ЗОШ І-ІІІ ступеню, не судиму, виправдано за ч. 1 ст. 126 КК України за відсутністю в діях кримінального правопорушення. Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 16 вересня 2015 року вирок місцевого суду залишено без зміни. Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалась у вчиненні насильницьких дій відносно малолітнього ОСОБА_4, що завдали йому сильного фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень за наступних обставин. Вчитель Золотниківської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 26 лютого 2013 року чергувала на 3-му поверсі даної школи, коли на перерві до неї з усною скаргою звернулися учні 10-го класу та повідомили, що учні 1-го класу, перебуваючи у приміщенні кабінету 10-го класу, порозливали сік та розкидали зошити, цим самим вчинили безлад. Після закінчення третього уроку, ОСОБА_1 зайшла в приміщення кабінету 10-го класу, де в цей час перебували учні 1-го класу ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5).

Побачивши безлад, який відбувався в класі, обвинувачена ОСОБА_1 зробила першокласникам зауваження, після чого рукою вхопила ОСОБА_4 та іншого учня за вуха, потягнула та зіштовхнула дітей головами, внаслідок чого ОСОБА_6 відчув різкий фізичний біль. Учень повернувся додому, поскаржився матері на головний біль, блювання, внаслідок чого лікарем був поставлений попередній діагноз - струс головного мозку та призначене лікування. У касаційній скарзі та доповненнях до неї законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_2 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та призначення розгляду провадження у суді першої інстанції. При цьому, посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та необґрунтованість виправдання ОСОБА_1 Вважає передчасним висновок суду про відсутність об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України. У запереченнях на касаційну скаргу законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_2 захисники виправданої ОСОБА_1 просять залишити цю скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни. Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд. Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (v0005700-90) , у мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти формулювання обвинувачення, за яким підсудного було віддано до суду; результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину. Як убачається з матеріалів кримінальної справи, суд дійшовши висновку про відсутність складу кримінального правопорушення у діях ОСОБА_1 своє рішення належним чином обґрунтував. Так, судом було встановлено, що ОСОБА_1, у приміщенні кабінету 10-го класу, де в цей час перебували учні 1-го класу ОСОБА_5 та ОСОБА_4, побачивши безлад у класі, зробила першокласникам зауваження та прихилила дітей головами.

Досліджені висновки судово-медичної експертизи № 335 від 26 квітня 2013 року, згідно яких у записах з історії розвитку дитини, зроблених за період спостереження ОСОБА_4 з 26 лютого 2013 року до 13 березня 2013 року в Золотниківській комунальній районній лікарні немає будь-яких даних щодо наявності у нього ушкоджень шкірних покровів (синців, саден, ран, тощо), змін їх забарвлення чи набряку м'яких тканин, а в направленні на консультацію до лікаря невролога з цього лікувального закладу, зокрема, було відмічено, що у хлопчика при огляді голови саден, синців не було. Не наведено будь-яких даних щодо наявності у ОСОБА_4 ушкоджень шкірних покровів голови й у медичній карті № 4874 амбулаторного хворого при його огляді 19 березня 2013 року лікарями різного фаху в поліклінічному відділенні Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні. Не виявлено таких ушкоджень чи слідів їх загоєння також і при його судово-медичній експертизі у цей самий день. Дослідивши докази, якими обвинувачення обґрунтовує доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_1 місцевий суд прийшовдо висновку про не винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, так як крім показань малолітнього потерпілого ОСОБА_4 та малолітньої свідка ОСОБА_7, які були безпосередніми свідками подій, що відбувалися на 3-му поверсі школи, будь-яких інших доказів про те, що ОСОБА_1 тягнула за вухо потерпілого ОСОБА_4 стороною обвинувачення суду не надано, а зазначені показання повністю спростовуються показаннями інших свідків та іншими доказами. За таких обставин, суд встановив, що стороною обвинувачення не наведено достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 насильницьких дій відносно малолітнього потерпілого ОСОБА_4, що завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. Таким чином, дійшовши правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, зважаючи на належну оцінку та аналіз всіх доказів, зібраних по справі, місцевий суд постановив обґрунтований виправдувальний вирок.

Як убачається з матеріалів провадження, на вирок щодо ОСОБА_1 було подано апеляцію прокурором, у якій він доводив безпідставність висновків суду про наявність підстав для виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КК України у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону. Крім того, вказував на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону та наводив відповідні аргументи на обґрунтування своїх доводів із посиланням на наявні у справі докази.

Розглядаючи справу за апеляцією прокурора, суд апеляційної інстанції у повному обсязі дослідив всі доводи апеляції, обґрунтував прийняття свого рішення, дав вичерпної відповіді на всі доводи апеляції, та належним чином мотивував свої висновки про залишення апеляції без задоволення, виклавши мотиви й підстави відхилення апеляції.

З огляду на викладене, касаційна скарга законного представника потерпілого не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення. Вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 20 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 16 вересня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни. ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.