Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Бех М.О., Крещенка А.М.,

при секретарі Асановій Є.С.,

за участю прокурора Чебанюк Т..В.,

засудженого ОСОБА_1

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12013100130000225 за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, судимого

1). 22 березня 2011 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. ст. 75, 104 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; 2). 24 листопада 2011 року за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. ст. 75, 104 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України.

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2014 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ч. 3 ст. 152 КК України на 8 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 153 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кожного за ч. 3 ст. 152 та ч. 2 ст. 153 КК України, щодо яких судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 грудня 2014 року вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_1 змінений - виключено з мотивувальної частини вироку посилання як на доказ винуватості ОСОБА_1 протокол пред'явлення його для впізнання від 28 лютого 2014 року. В решті вирок суду залишений без змін.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилається на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, порушення кримінального процесуального законупід час досудового розслідування, неповноту та однобічність судового слідства. Вважає, що висновок суду про причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень ґрунтується на припущеннях. Вказує, що суд не звернув уваги на суперечливість показань потерпілої ОСОБА_8, не надав належної оцінки отриманим в судовому засіданні доказам. Зазначає, що апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку не проаналізував доводи, викладені в апеляційній скарзі, не дослідив обставин справи, не дав оцінки доказам та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам закону.

За вироком суду ОСОБА_1засуджений за те, що він 14 січня 2013 року приблизно о 03 годині ночі, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив зґвалтування потерпілої ОСОБА_8 та задоволення статевої пристрасті неприродним способом, повторно групою осіб із ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Знаходячись на вулиці Вокзальній в м. Бровари Київської області, ОСОБА_5 підбіг до ОСОБА_8 ззаду та вдарив поголові скляною пляшкою, від чого потерпіла втратила свідомість, та запропонував ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зґвалтувати її, на що останні погодились.

Перекинувши непритомну ОСОБА_8 через паркан на територію старої конюшні, ОСОБА_5 наніс їй ще удар ногою в обличчя. В той час, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_9 тягнули потерпілу в напрямку приміщення конюшні, вона, опритомнівши, почула, як останні планували зґвалтувати її, а після цього вбити, щоб вона не повідомилапрацівникам міліції про скоєне кримінальне правопорушення. Побоюючись за своє життя та здоров'я, відчуваючиреальну загрозу з боку засуджених,ОСОБА_8 повідомила їм, що піде з ними добровільно та просила не вбивати її,бо має двохмалолітніх дітей.

В подальшому, біляконюшні ОСОБА_5 став погрожувати потерпілійфізичною розправою, роздягнув та в присутності ОСОБА_1 і ОСОБА_6 вступив з нею в статеві зносини, а потім останні також зґвалтували її по черзі.

Після зґвалтування ОСОБА_8 ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, застосувавши фізичненасильство та погрожуючи потерпілій його застосуванням, діючи повторно, групою осіб, по черзі задовольнилиз нею статеву пристрасть неприродним способом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисників на підтримку касаційної скарги, думку прокурора про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_3 про незаконність вироку щодо ОСОБА_1аналогічні доводам, які були наведені в його апеляційній скарзі, вони були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Апеляційний суд проаналізував доводи захисника та, частковозадовольняючи апеляційну скаргу, зазначив в ухвалі підстави, через які визнав необгрунтованими одні доводи і з яких підстав погодився з іншими, внаслідок чого змінив вирок суду першої інстанції.

Зокрема, встановивши, що пред'явлення ОСОБА_1 для впізнання під час досудового розслідування було проведено всупереч вимогам кримінального процесуального закону, апеляційний суд обгрунтовано визнав протокол цієї слідчої дії недопустимим доказом та виключив з мотивувальної частини вироку посилання на нього як на доказ винуватості ОСОБА_1, що в цілому не вплинуло на доведеність участі останнього у вчиненні зґвалтування та задоволення статевої пристрасті неприродним способом із потерпілою ОСОБА_8 за обставин, встановлених судом.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_8, яка детально пояснила в судовому засіданні про обставини її зґвалтування всіма засудженими із застосуванням фізичного насильства та задоволення ними статевої пристрасті неприроднім способом; даними дослідженого в судовому засіданні протоколу одночасного допиту потерпілої ОСОБА_8 та підозрюваного ОСОБА_1, під час якого останній пояснив про обставини вчинених злочинів; висновком судово-медичної експертизи про характер і локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої, даними протоколу огляду місця події, сукупністю інших доказів, яким суд дав належну оцінку.

Суд дав повну і всебічну оцінку доказам у справі та дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку. Таким чином, судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи. Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість засудженого у вчиненні інкримінованих злочинів за викладених у вироку обставин є належними, допустимими, достатніми і достовірними, вони узгоджуються між собою, тому суд обгрунтовано поклав їх в основу вироку.

На підставі доказів, яким надано належну оцінку, суд правильно встановив обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення та виклав їх у вироку. Виходячи з обставин, за яких було вчинено злочини, дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України.

Погоджуючись з рішенняммісцевого суду, апеляційний суд в ухвалі належно обґрунтував свої висновки, з якими погоджується і суд касаційної інстанції.

При перегляді справи в апеляційному порядку, апеляційним судом належним чином перевірені наведені захисником в апеляційній скаргзі доводи та прийнято рішення з наведенням докладних підстав в ухвалі, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які б були підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанції по справі допущено не було.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 376 КПК України, колегія суддів

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 грудня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.