Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Широян Т. А., суддів: Марчук Н. О., Солодкова А. А.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 грудня 2015 року щодо ОСОБА_4,

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2015 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Луцька, який мешкає у АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу 20.08.2015 року цим же судом за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення покарання призначеного заданим вироком менш суворого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2015 року йому остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 21 грудня 2015 року цей вирок стосовно ОСОБА_4 залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винним і засуджено за те, що він, 11серпня 2015 року приблизно о 15 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в парку відпочинку на вул. Карбишева, 1 у м. Луцьку, на ґрунті особистих неприязних відносин наніс ОСОБА_5 один удар кулаком в область черевної порожнини, спричинивши тому тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та правильність кваліфікації дій

ОСОБА_4, просить ухвалу суду про залишення вироку суду щодо ОСОБА_4 без змін скасувати. Вважає цю ухвалу належним чином невмотивованою. Зокрема, вважає, що судами обох інстанцій належним чином не враховано в діях засудженого рецидиву злочину, а тому призначене засудженому покарання за цей злочин є м'яким.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, судова колегія, розглядаючи цю касаційну скаргу за правилами ст. 433 КПК України, дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора слід відмовити з огляду на таке.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальногоправопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікаціїйого дій за ч. 1 ст. 121 КК України в касаційному порядку прокурором не оспорюються, з цього приводу не надійшло касаційних скарг і від інших учасників судового процесу, а тому ці обставини у касаційному порядку не переглядаються.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів покарання.

При призначенні ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його скоєння, дані про особу засудженого, який раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, характеризується задовільно.

Крім того, судом враховано обставини, що пом'якшують покарання - визнання ним вини та щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Враховано судом і думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні.

Врахувавши наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що покарання ОСОБА_4 має бути призначено у виді реального позбавлення волі в межах санкції і його розмір відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Апеляційний суд за апеляційною скаргою прокурора, доводи якої аналогічні викладеним у касаційній скарзі, перевірив цей вирок, та залишив його без зміни, погодившись із висновками суду першої інстанції, навівши відповідне обґрунтування. І з цими висновками колегія суддів погоджується.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки" № 7 від 4 червня 2010 року (v0007700-10) , за правилами, передбаченими частиною четвертою статті 70 КК, призначається покарання у випадках, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У таких випадках злочин, за який цю особу засуджено попереднім вироком, рецидиву щодо злочину, вчиненого до постановлення попереднього вироку, не утворює.

У касаційній скарзі прокурора відсутні достатні дані та переконливі доводи, які б спростовували вказані висновки судів першої та апеляційної інстанції та давали б підстави визнати призначене засудженому покарання, у тому числі і за цей злочин, явно несправедливим.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є законною та вмотивованою.

З огляду на викладене підстав для задоволення касаційної скарги прокурора немає, а тому у відкритті касаційного провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 грудня 2015 року щодо ОСОБА_4.

ухвала оскарженню не підлягає