5-93к07-1 Про умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 лютого 2007 р. кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2006 р., яким

IНФОРМАЦIЯ_1, українця,

громадянина України, засуджено

- за ст. 121 ч. 1 КК України (2341-14) з застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 14427 гривень на відшкодування матеріальної шкоди і 20000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження за таких обставин.

29 квітня 2003 р., близько 12 години, ОСОБА_1 у складі працівників підприємства "Одессагорелектротранс" на автомобілі технічної допомоги, водієм якої він працював, прибув до будинку IНФОРМАЦIЯ_2, за адресою АДРЕСА_1, де бригадою проводилися роботи по ремонту електричного дроту.

Коли до будинку під'їхали власники автомобілем подружжя IНФОРМАЦIЯ_2, між ними і ОСОБА_1, виникла сварка з приводу того, що автомобіль технічної допомоги перекрив їм заїзд у двір будинку. Під час сварки, захищаючись від нападу подружжя, ОСОБА_1, перевищуючи межі необхідної оборони завдав ножем, яким він ремонтував машину, удар Закревському в ділянку шиї спричинивши легкі тілесні ушкодження.

У цей час, на крик матері ОСОБА_4, із подвір'я вибіг її неповнолітній син, ОСОБА_3 1985 р. народження, який з метою зупинення конфлікту став між матір'ю і ОСОБА_1.

Побачивши перед собою ОСОБА_3, ОСОБА_1 на грунті конфлікту та неприязні до сім'ї IНФОРМАЦIЯ_2, умисно завдав йому, тим же ножем, удар в живіт, спричинивши тяжке тілесне ушкодження.

На вирок подані касаційні скарги.

Засуджений ОСОБА_1, як видно із змісту його скарги, просить вирок скасувати і звільнити його від покарання, посилаючись на те, що він не завдавав потерпілому удару ножем. Стверджує, що потерпілий сам стрибнув на нього і наткнувся на лезо ножа. Крім того просить врахувати його вік та стан здоров'я і звільнити від покарання.

Адвокат ОСОБА_2 просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

Доводи скарги обгрунтовуються тим, що суд дав невірну оцінку доказам у справі, неправильно призначив засудженому покарання і неправильно вирішив цивільний позов потерпілого, оскільки порушив вимоги процесуального і матеріального закону.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, які підтримали свої касаційні скарги, представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5, яка заперечувала касаційні скарги, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого засудженим злочину.

Висновки суду грунтуються на доказах детально викладених у вироку.

Доводи засудженого про те, що він потерпілого ножем не бив, а останній сам наткнувся на лезо ножа, який був у його руці, безпідставні. Вони ретельно перевірені судом на підставі наявних у справі доказів і обгрунтовано визнані такими, що не підтверджені матеріалами справи.

Не грунтуються на законі і матеріалах справи доводи адвоката ОСОБА_2 про те, що суд дав невірну оцінку доказам і допустив істотні порушення процесуального закону, які вплинули на правильність судового рішення.

Посилання засудженого і адвоката ОСОБА_2 на те, що суд не дав оцінки показанням свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які підтверджують доводи засудженого про напад на нього з боку потерпілого, є безпідставними.

Так, як видно із показань свідка ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які досліджені судом, вони на бачили щоб потерпілий напав на ОСОБА_1, а лише бачили, що він ніби підскочив і упав. (т.1, а.с. 32, 77 т. 4, а.с. 131-133). Цим доказам в сукупності з іншими доказами у справі суд дав належну оцінку і дійшов обгрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у заподіяні потерпілому умисного тяжкого тілесного ушкодження.

Ці його злочинні дії правильно кваліфіковано за ст. 121 ч. 1 КК України (2341-14)

Безпідставними є доводи адвоката ОСОБА_2 про те, що досудовим слідством і судом порушені вимоги ст. 400 КПК України (1001-05) і ОСОБА_1 необгрунтовано пред'явлено обвинувачення за більш тяжкий злочин.

Як видно із матеріалів справи вирок скасовувався за скаргою представника потерпілого у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ст. 124 КК України (2341-14) відповідно до вимог ст.400 КПК України (1001-05)

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 вирішено відповідно до вимог закону на підставі доказів які є у справі. Розмір стягнення судом вмотивовано.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 суд обгрунтовано дійшовши висновку про застосування ст. 69 КК України (2341-14) , призначив покарання, яке за своїм розміром є не справедливим.

Відповідно до ст. 65 КК України (2341-14) особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно із справи, злочин ОСОБА_1 вчинив вперше, має похилий вік, подія злочину мала місце у квітні 2003 р., він є інвалідом другої групи, хворіє, характеризується позитивно, за час який пройшов з дня вчинення злочину ніяких порушень не вчиняв.

За таких обставин призначене йому покарання у виді позбавлення волі на 2 роки 6 місяців за своїм розміром є несправедливим і не викликалося необхідністю.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням віку засудженого ОСОБА_1 та його стану здоров'я достатнім буде покарання у виді 1 року позбавлення волі.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Пом'якшити ОСОБА_1 покарання призначене за ст. 121 ч. 1 КК України (2341-14) з застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) - до одного року позбавлення волі.