Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді-доповідача Животова Г.О.,

суддів Сахна Р.І., Єлфімова О.В.,

ознайомившись з касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року щодо ОСОБА_3,

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_3, 1976 р.н., громадянина України, судимого 28.05.2014 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 296 КК України на 1 рік 1 місяць позбавлення волі, звільнений 03.07.2014 по відбуттю покарання, уродженця смт Першотравенська Баранівського району Житомирської області, мешканця АДРЕСА_1,

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_4 на 4 роки позбавлення волі, судові рішення щодо якої не оскаржуються.

Згідно вироку ОСОБА_3 20.12.2014 о 03:30, знаходячись на площі Перемоги, 3 в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння повторно за попередньою змовою з ОСОБА_4 відкрито викрали у ОСОБА_5 мобільний телефон та гроші, а всього майна на загальну вартість 4051,96 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, посилаючись на недоведеність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вказані судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається захисник у касаційній скарзі, самі по собі можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду, згідно до вимог ст. ст. 409, 410 КПК України, апеляційним судом.

Отже, в касаційній скарзі захисника відсутні посилання на підстави для зміни чи скасування судових рішень судом касаційної інстанції, передбачені ч. 1 ст. 438 КПК України.

Твердження захисника про недоведеність вини ОСОБА_3 у відкритому викраденні чужого майна за попередньою змовою з ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки протилежні висновки суду в цій частині ухвалено, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Такі висновки, як вбачається з оскаржених рішень, відповідають показанням потерпілого ОСОБА_5 про обставини вчинення грабежу щодо нього, а саме, як вночі 20.12.2014 після спільного вживання алкогольних напоїв ОСОБА_3 приставив або викликав уяву, що приставив до ребер якийсь предмет, утримував його, погрожуючи фізичною розправою, а ОСОБА_4 відкрито викрала з кишень потерпілого мобільний телефон та гроші; показанням свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про обставини затримання 20.12.2014 ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на яких прямо вказав потерпілий, як на осіб, що його пограбували та в яких було виявлено та вилучено майно потерпілого; даними протоколу прийняття заяви ОСОБА_5 від 20.12.2014 про вчинення щодо нього о 03:30 пограбування чоловіком і жінкою циганської національності; даним протоколу огляду місця події від 20.12.2014 та фототаблицею до нього, згідно якого у ОСОБА_3 було вилучено майно ОСОБА_5, а саме грошей та мобільного телефону, який був придбаний потерпілим 15.09.2014 згідно долученого до матеріалів кримінального провадження товарного чеку; протоколам пред'явлення осіб для впізнання від 20.12.2014, згідно яких ОСОБА_5 серед пред'явлених йому чоловіків впізнав та вказав на ОСОБА_3, а серед жінок впізнав та вказав на ОСОБА_4, як на осіб, що вчинили грабіж щодо нього.

Визнавши ці докази достовірними та оцінивши їх в сукупності з іншими фактичними даними, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 в скоєнні вказаного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186 КК України.

Покарання засудженому призначено з урахуванням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, та є справедливим.

Апеляційний суд, у відповідності до вимог ст. 419 КПК України вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив без зміни вирок суду першої інстанції.

У касаційній скарзі захисника відсутні переконливі доводи, які були б достатніми для спростування вищезазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає.

Зважаючи на зазначене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року щодо ОСОБА_3

ухвала оскарженню не підлягає.