Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого-судді Федченка О.С.,

суддів Філатова В.М. і Нікітіна Ю.I.,

за участю прокурора Ковтун Н.Я.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1. на вирок апеляційного суду Чернігівської області від 9 листопада 2006 року (rs303859) , яким

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1року народження, громадянку України,

раніше не судиму,-

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі.

ОСОБА_1. визнана винною та засуджена за те, що 11 березня 2006 року о 16 год. у квартирі № АДРЕСА_1, на грунті особистих неприязних відносин, під час сварки, умисно вбила потерпілого ОСОБА_2., заподіявши йому ножем проникаюче поранення грудної клітки з ушкодженням серця.

Постановивши цей вирок, апеляційний суд задовольнив апеляцію прокурора м. Чернігова і у зв'язку із необхідністю застосування більш суворого покарання скасував вирок Деснянського районного суду

м. Чернігова від 1 вересня 2006 року, яким ОСОБА_1. було засуджено за ч.1 ст. 115 КК України (2341-14) , із застосуванням статей 69, 75, 76 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на три роки та з обов'язком не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти їх про зміну місця проживання та роботи і періодично з'являтися для реєстрації.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1. порушує питання про зміну вирок апеляційного суду і перекваліфікацію її дій на ст. 124 КК України (2341-14) та необхідність призначення їй покарання не пов'язаного з позбавленням волі. Свої доводи мотивує тим, що ножове поранення заподіяла ОСОБА_2., захищаючись від застосованого ним насильства, і не бажала настання смерті потерпілого, оскільки сама викликала йому швидку медичну допомогу і намагалась врятувати ОСОБА_2. На думку засудженої, суд допустив помилку при кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) і безпідставно не взяв до уваги факту заподіяння їй потерпілим тілесних ушкоджень, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи. Засуджена вказує на протиріччя у вироку і зазначає про те, що в мотивувальній частині вироку суд допустив наявність в її діях перевищення меж необхідної оборони, а засудив за вчинення умисного вбивства.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про законність і обгрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженої підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 369 КПК України (1001-05) , вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, коли висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності.

З матеріалів справи вбачається, що, не погоджуючись з постановленим відносно ОСОБА_1. вироком районного суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи, подав на нього апеляцію і порушив питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1. у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженої та просив апеляційний суд постановити свій вирок, яким застосувати більш суворе покарання.

Засуджена ОСОБА_1. під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції заперечила проти задоволення апеляції прокурора і показала про те, що завдала удару ножем в груди ОСОБА_2., захищаючись від застосованого ним насильства. ОСОБА_1. ствердила, що після заподіяння тілесного ушкодження потерпілому, вона намагалась зупинити йому кровотечу і викликала для ОСОБА_2. швидку медичну допомогу (а.с.16 т.2).

Розглянувши справу і задовольнивши апеляцію прокурора, апеляційний суд дійшов висновку (дослівно) про те, що "якщо навіть і допустити, що потерпілий вчиняв протиправні дії проти підсудної, дії її самої були явно не співрозмірні з характером нападу", при цьому суд погодився з кваліфікацією дій засудженої за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) , як вчинення нею умисного вбивства.

Однак, згідно зі статтею 36 КК України (2341-14) умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту, є перевищенням меж необхідної оборони.

Таким чином, висновки суду, викладені в мотивувальній і резолютивній частинах вироку апеляційного суду, не узгоджені між собою і містять протиріччя, що є підставою для скасування вироку і направлення справи на новий апеляційний розгляд, у процесі якого зазначені недоліки необхідно усунути в установленому законом порядку.

Що ж стосується доводів у касаційній скарзі засудженої

ОСОБА_1. про вчинення злочину при перевищенні меж необхідної оборони, то вони підлягають перевірці при новому апеляційному розгляді справи.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Чернігівської області від 9 листопада 2006 року (rs303859) щодо ОСОБА_1скасувати і справу направити на новий апеляційний розгляд.