Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

Головуючого

Селівона О.Ф.

суддів

Шевченко Т.В., Кривенди О.В.

за участю прокурора

Глибченко Т.Г.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Апеляційного суду м. Севастополя  від 24 жовтня 2006 року

Вироком Балаклавського районного суду м. Севастополя від 31 серпня 2006 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

громадянина України, судимого:

-  16.01.1997 року Балаклавським районним судом м.

Севастополя за

ч.1 ст.206 КК України (2341-14) 1960 року на 1 рік позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; постановою суду від 3.07.1997 року відстрочку виконання вироку скасовано з направленням засудженого до місць позбавлення волі строком на 1 рік;

-  19.02.1998 року тим же судом за ч.1 ст.117, ч.2 ст.118, ст.ст.42,43 КК України (2341-14) 1960 року на 5 років 4 місяці позбавлення волі;

-  9.02.2001 року Борщівським районним судом Тернопільської області за ч.1 ст.183, ст.43 КК України (2341-14) на 5 років 29 днів позбавлення волі, звільненого 2.01.2006 року по відбуттю строку покарання

засуджено за ч.3 ст.185 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки. Покладено обов'язки, передбачені п.п.2,3, 4 ст.76 КК України (2341-14) .

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, відносно якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржено.

ОСОБА_1 засуджений за те, що 13.03.2006 року за попередньою змовою з ОСОБА_2, в стані алкогольного сп'яніння проникли до приміщення електричного цеху ВАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М.Горького", що розташований за адресою м. Севастополь, вул. Морської Пехоти,2, звідки таємно викрали майно названого підприємства на суму 14859 грн.05 коп.

Вироком Апеляційного суду м. Севастополя від 24 жовтня 2006 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1. в частині призначеного покарання скасовано і призначено ОСОБА_1. за ч.3 ст.185 КК України (2341-14)

покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Скасовуючи частково вирок суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на те, що, . призначаючи покарання і застосовуючи ст.75 КК України (2341-14) , суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, всі обставини, що обтяжують покарання, а також дані про особу винного.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок апеляційного суду  змінити і призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) . Посилається на те, що він щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні неповнолітню дитину, після звільнення з місць позбавлення волі влаштувався на роботу і позитивно характеризується.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка вважала, що вирок апеляційного суду необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, а вирок апеляційного суду зміні з таких підстав.

Висновок суду про винність  ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, грунтується на доказах, що були досліджені в судовому засіданні і не оспорюється в касаційній скарзі. Суд апеляційної інстанції  обгрунтовано визнав переконливими доводи апеляції прокурора про надмірну м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання з огляду на  дані про його особу, із яких убачається, що він  негативно характеризується, будучи раніше неодноразово судимим, в тому числі і за тяжкі злочини,  знов вчинив  тяжкий злочин, і скасував вирок суду першої інстанції в частині покарання, призначивши покарання у відповідності з вимогами ст.65 КК України (2341-14) . При цьому апеляційний суд обгрунтовано визнав безпідставними посилання судом першої інстанції на такі пом'якшуючи покарання обставини, як добровільне відшкодування шкоди та наявність на утриманні неповнолітньої дитини, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин,  слід визнати, що доводи касаційної скарги засудженого про надмірну суворість покарання, призначеного йому вироком апеляційного суду, не є обгрунтованими.

Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Севастополя від 24 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.