Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Верховного

Суду України у складі:

Головуючого

Коновалова В.М.

суддів

Скотаря А.М., Заголдного В.В.

за участю прокурора

Глибченко Т.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Апеляційного суду Київської області від 8 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1

Вироком Богуславського районного суду Київської області від 18 вересня 2006 року

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, уродженка м. Гайсин Вінницької області, громадянка України, раніше не судима, -

засуджена:

за ч.1 ст. 365 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріально-відповідальними обов'язками строком на 1 рік 6 місяців;

за ч.1 ст. 366 КК України (2341-14) до штрафу в сумі 600 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріально-відповідальними обов'язками строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріально-відповідальними обов'язками строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) зобов'язано ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтися для реєстрації.

Вироком Апеляційного суду Київської області від 8 листопада 2006 року вирок Богуславського районного суду Київської області від 18 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині звільнення від відбування додаткового покарання скасовано.

Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженою за ч.1 ст.365; ч.1 ст.366; ст.70 КК України (2341-14) до обраного судом покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріально-відповідальними обов'язками строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнена від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. В решті вирок залишити без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнана винною в тому, що вона працюючи по контракту від 1.05. 2004 року IНФОРМАЦIЯ_2 підприємства банкрута житлово-комунального відділу орендного державно-кооперативного тресту "Білоцерківсільбуд" (далі ЖКВ ОДКТ "Білоцерківсільбуд") у січні 2006 року умисно допустила перевищення своїх службових повноважень, яке потягло за собою порушення встановленого державою порядку приватизації житла та послідуючу незаконну приватизацію квартири №НОМЕР_1-НОМЕР_2 будинку IНФОРМАЦIЯ_3, житлова площа якої була закріплена рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради від 20.04.05. за неповнолітнім ОСОБА_2

Протиправними діями засудженої була заподіяна істотна шкода інтересам держави, якою охоронялось конституційне право неповнолітнього на житло.

Так згідно п.37 Статуту ЖКВ ОДКТ "Білоцерківсільбуд" м. Біла Церква до  закріпленого за підприємством майна входили житлові будинки НОМЕР_4 та №НОМЕР_5 по IНФОРМАЦIЯ_4.

20.11.2002 року Господарський суд Київської області  визнав ЖКВ ОДКТ "Білоцерківсільбуд" м. Біла Церква Київської області банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру. Цим же рішенням Господарський суд Київської області припинив повноваження органів управління банкрута щодо управління та розпорядження його майном і також припинив повноваження власників його майна.

3 березня 2004 року Господарський суд Київської області призначив арбітражним керуючим (ліквідатором) ЖКВ ОДКТ "Білоцерківсільбуд" м. Біла Церква ОСОБА_3 і зобов'язав його здійснити всі необхідні заходи для завершення ліквідаційної процедури банкрута. 14.03.2005 року Господарський суд Київської області продовжив строк ліквідаційної процедури ЖКВ ОДКТ "Білоцерківсільбуд" м. Біла Церква на шість місяців, тобто до 03.09.2005 року.

В період ліквідаційної процедури 1 травня 2004 року ліквідатор ЖКВ ОДI "Білоцерківсільбуд" м. Біла Церква ОСОБА_3 уклав контракт на виконання обов'язків IНФОРМАЦIЯ_2 банкрута з  ОСОБА_1.

Згідно з п. п. 1.1.-1.4 цього контракту ОСОБА_1 зобов'язувалась виконувати обов'язки IНФОРМАЦIЯ_2 і підпорядковувалась безпосередньо ліквідатору, а також у своїй діяльності зобов'язувалась керуватись законодавством України, іншими нормативними документами, що поширюють свою дію на ліквідаційну фірму.

Крім цього, згідно з 2.2 контракту ОСОБА_1 зобов'язувалась вести діяльність що відповідає посаді IНФОРМАЦIЯ_2 на умовах цього контракту. Згідно з п. 3.1 контракту ОСОБА_1, як IНФОРМАЦIЯ_5, мала право самостійно розв'язувати всі питання, віднесені до її компетенції.

2.03.2005 року під час процедури банкрутства ЖКВ ОДКТ "Білоцерківсільбуд" ліквідатором ОСОБА_3 було укладено договір найму житла в м. Богуслав і з гр. ОСОБА_4.

Згідно з п.1.2 вказаного Договору "наймодавець" передав "наймачеві" житло для проживання, що знаходиться за адресою: IНФОРМАЦIЯ_3 кв.НОМЕР_1-НОМЕР_2.

Відповідно п.2.2 Договору житло на умовах даного Договору надавалось в користування (проживання) на строк 12 місяців з дати його підписання, не пізніше дати затвердженого господарським судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ЖКВ ОДКТ "Білоцерківсільбуд".

Згідно з п.3.1 Договору "наймач" отримав право на проживання за умови погашення заборгованості за комунальні (експлуатаційні) платежі попередніх мешканців кв.НОМЕР_1-НОМЕР_2 ЖКВ ОДКТ "Білоцерківсільбуд" в сумі 11585 гривень, у строк до 31 грудня 2005 року.

20 квітня 2005 року виконавчий комітет Богуславської міської ради на своєму засіданні розглянувши питання про закріплення житла за неповнолітніми і виніс рішення №НОМЕР_3 про закріплення житла та майна за неповнолітнім сиротою ОСОБА_2 IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, у кв.НОМЕР_2 в будинку IНФОРМАЦIЯ_3.

5 січня 2006 року під час триваючої процедури банкрутства ОСОБА_1, яка працювала за контрактом IНФОРМАЦIЯ_2 підприємства банкрута - ЖКВ ОДТК "Білоцерківсільбуд", достовірно знаючи, що житловий будинок IНФОРМАЦIЯ_3 згідно з вимогами ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підлягав безоплатній передачі ліквідатором до комунальної власності Богуславської міської ради, умисно вийшла за межі своїх службових повноважень при вирішенні питання про приватизацію квартири №НОМЕР_1-НОМЕР_2 у будинку IНФОРМАЦIЯ_3. При цьому, вона на порушення вимог вказаної статті зазначеного Закону, а також на порушення вимог п.п.3, абз.2 п.9 ст.8 Закону України "Про приватизацію державною житлового фонду", згідно з якими передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі відповідного рішення органів приватизації, а в разі банкрутства підприємства у повному господарському віданні якого перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно повинен бути переданий у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, протиправно, не маючи на те будь-яких повноважень, при відсутності рішення  і розпорядження органу приватизації, передбаченого п.24 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №НОМЕР_7 та без проведення розрахунку вартості надлишкової площі квартири, яка складала 32,70 кв.м. і підлягала доплаті при приватизації згідно з вимогами ст.5 вказаного Закону, одноособово розглянула заяву гр.ОСОБА_4 про передачу їй в приватну власність квартири №НОМЕР_1-НОМЕР_2 у будинку IНФОРМАЦIЯ_3 наймачем якої та була згідно договору до 2 .03. 2006 року.

Цього ж числа вона, користуючись своїм службовим становищем, що дозволяло їй мати в своєму користуванні гербовому печатку підприємства  банкрута  ЖКВ ОДТК "Білоцерківсільбуд", за результатами розгляду цієї заяви, умисно виходячи за межі своїх службових повноважень без будь-яких на те підстав, діючи в інтересах гр. ОСОБА_4, протиправно посвідчила відбитком гербової печатки банкрута ЖКВ ОДТК "Білоцерківсільбуд" свідоцтво на право власності №НОМЕР_6 на квартиру №НОМЕР_1-НОМЕР_2 у будинку IНФОРМАЦIЯ_3 на ім'я ж гр. ОСОБА_4.

Крім цього, в свідоцтві, яке було виписане від імені колишнього начальника ЖКВ ОДТК "Білоцерківсільбуд" ОСОБА_5, ОСОБА_1  умисно виходячи за межі своїх службових повноважень підробила підпис ОСОБА_5 в графі "керівник органу приватизації" в якій поставила свій власний підпис від його імені.

Зазначене свідоцтво про право власності, оформлене за зовнішнім виглядом правильно, вона видала гр. ОСОБА_4, яка скориставшись ним 12.01.06. зареєструвала за собою право власності на цю квартиру у Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації.

При вчиненні зазначених протиправних дій ОСОБА_1, сприяючи у приватизації квартири №НОМЕР_1-НОМЕР_2 у будинку IНФОРМАЦIЯ_3 гр. ОСОБА_4, достовірно знала про те, що остання до 3.03. 2005 року ніколи не проживала в цій квартирі і про те, що там раніше мешкала сім'я ОСОБА_2.

На порушення п.2 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , згідно з яким передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну, сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі і тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уп овноваженого власника квартири (будинку), вона протиправно явно вийшовши за межі своїх службових повноважень не встановила місцезнаходження постійних мешканців цієї квартири, тобто членів сім'ї ОСОБА_2. Засуджена не прийняла до уваги, що договір найму вказаного житла з гр. ОСОБА_4 був строковим і діяв лише до 2.03. 2006 року, а також не надавав їй права на приватизацію зазначеної квартири.

Таким чином ОСОБА_1 умисно і грубо порушила встановлений законодавством порядок приватизації державного житлового фонду та право неповнолітнього сироти ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, на житло, яке передбачено Конституції України (254к/96-ВР) , оскільки рішенням виконавчого комітету Богуславської м. ради №НОМЕР_3 від 20.04. 2005 року за ним, як громадянином, який потребує соціального захисту, було закріплено житло, а саме у кв.НОМЕР_2 в будинку IНФОРМАЦIЯ_3. Цим самим правам та інтересам держави та неповнолітнього сироти ОСОБА_2 було завдано істотної немайнової шкоди.

Крім цього, ОСОБА_1, будучи службовою особою - IНФОРМАЦIЯ_2 підприємства банкрута - ЖКВ ОДТК "Білоцерківсільбуд", 5 січня 2006 року вчинила службове підроблення, а саме користуючись своїм службовим становищем, маючи в своєму користуванні гербовому печатку підприємства - банкрута ЖКВ О "Білоцерківсільбуд", за результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_4 про приватизацію квартири №НОМЕР_1-НОМЕР_2 у будинку IНФОРМАЦIЯ_3, умисно виходячи за межі своїх службових повноважень без будь-яких на те підстав, діючи в інтересах зазначеної заявниці, на порушення ст.ст.5,8, Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) . протиправно посвідчила відбитком гербової печатки банкрута ЖКВ ОДТК "Білоцерківсільбуд" свідоцтво на право власності №НОМЕР_6 на вказану квартиру за гр. ОСОБА_4.

В цьому ж свідоцтві, яке було виписане від імені колишнього начальника ЖКВ ОДТК "Білоцерківсільбуд" ОСОБА_5, ОСОБА_1 умисно виходячи за межі своїх службовим повноважень підробила підпис ОСОБА_5 в графі "керівник приватизації" і поставила свій власний підпис від його імені.

Зазначене свідоцтво про право власності, оформлене за зовнішнім виглядом правильно, вона видала гр. ОСОБА_4, яка скориставшись ним 12.01. зареєструвала за собою право власності на цю квартиру у Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації,

Внаслідок службового підроблення ОСОБА_1 умисно порушила встановлений законодавством порядок приватизації державного житлового фонду та право неповнолітнього сироти ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, на житло, яке передбачено ст.47 Конституції України (254к/96-ВР) , оскільки рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради №НОМЕР_3 від 20.04. 2005 року за ним, як громадянином, як потребує соціального захисту, була закріплена кв. НОМЕР_2 в будинку IНФОРМАЦIЯ_3.

У касаційному поданні прокурор просить вирок апеляційного суду Київської області від 08 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити, звільнити її від відбування основного покарання на підставі ст.79 КК України (2341-14) від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 рік.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, колегія суддів вивчивши матеріали справи, вважає подання прокурора обгрунтованим.

Висновок суду щодо доведеності винності засудженої, у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій є обгрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

З протоколу судового засідання вбачається, що за погодженням з учасниками судового процесу суд в порядку ст. 299 КПК України (1001-05) обмежив дослідження доказів по справі допитом ОСОБА_1, яка повністю визнала себе винною та вивченням даних, що характеризують особу засудженої.

Дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 366 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно.

Міра покарання засудженій обрана у відповідності з вимогами ст.65 КК України (2341-14) .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має неповнолітнього сина ОСОБА_6 (а.с. 308).

Звільняючи засуджену від відбування покарання з випробуванням, суд помилково послався на ст.75 КК України (2341-14) .

Разом з тим, ст.79 КК України (2341-14) передбачає спеціальний порядок звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і та жінок, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини.

Враховуючи, що ОСОБА_1 має дитину до семи років тому засуджена повинна була звільнена від основного покарання з випробуванням на підставі ст.79 КК України (2341-14) .

У зв'язку з цим судова колегія вважає за необхідне внести відповідні зміни у вирок.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Київської області від 8 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Вважати ОСОБА_1 звільненою від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі на 2 роки з випробуванням строком на 1 рік на підставі ст.79 КК України (2341-14) .

В решті вказаний вирок залишити без зміни.