Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України з кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Паневіна В.О,

суддів Кліменко М.Р. і Школярова В.Ф.,

за участю прокурора Глибченко Т.Г.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Хмельницької області від 03 листопада 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 уродженця м. Кам'янець- Подільського

Хмельницької області, раніше неодноразово судимого, останній раз 01 червня 2006 року за ст.ст. 289 ч.2; 185 ч.3; 185 ч.2;15 ч.3, 185 ч.3 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі,

засуджено:

- за ч.2 ст.140 КК України ( в редакції 1960 (2001-05) р.) на 2 роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 185 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі;

- за ч.1 ст. 263 КК України (2341-14) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 187 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч.3 ст.15, ч.3 ст. 289 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч.2 ст. 115 п.6 КК України (2341-14) на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Відповідно до ст. 70 ч.4 КК України (2341-14) ОСОБА_1 визначено остаточне покарання 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця с. Устя Кам'янець-

Подільського району Хмельницької області,

раніше неодноразово судимого, останній раз 1 червня 2006 року за ст. ст. 289 ч.2; 185 ч.3; 15 ч.3, 185 ч.3; 15 ч.3, 185 ч.2 КК України (2341-14) на 14 років позбавлення волі,

- за ч.3 ст. 185 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі;

- за ч.1 ст. 263 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 187 КК України (2341-14) на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч.3 ст.15, ч.3 ст. 289 КК України (2341-14) на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- за ч.1 ст. 115 КК України (2341-14) на 13 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначено покарання 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, а відповідно до ст. 70 ч.4 КК України (2341-14) йому визначено остаточне покарання 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Як визнав суд, злочини вчинено засудженими особами за таких обставин.

У кінці листопада 2000 р., приблизно о 21 год., в с. Устя Кам'янець-Подільського району Хмельницької області ОСОБА_1 з метою викрадення індивідуального майна проник в гараж, належний ОСОБА_3, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 4 850 грн.

Крім того, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, влітку 2001 року, вирішили здійснити розбійний напад з метою заволодіння коштами приватного торгово-виробничого підприємства "Електропостачзбут" в м . Кам'янець-Подільському.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою, впродовж червня - вересня 2001р. приїжджали в м. Кам'янець-Подільський і під приводом здачі брухту кольорових та чорних металів приходили на територію приватного торгово-виробничого підприємства "Електропостачзбут" з метою встановлення графіків чергування охоронців вказаного підприємства і виявлення серед них особи похилого віку, котра б не змогла чинити їм опір у разі скоєння розбійного нападу.

Для реалізації злочинного наміру ОСОБА_2 влітку 2001 року запропонував ОСОБА_1 викрасти у потерпілого ОСОБА_5 - жителя с. Панівці Кам'янець-Подільського району, в будинку якого він раніше бував, мисливську рушницю, з якої виготовити обріз.

В ніч з 30 на 31 серпня 2001 р. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою через незачинене вікно проникли до будинку ОСОБА_5, звідки таємно викрали металеву шафу в якій була рушниця "IЖ-58" заводський номер НОМЕР_1, та інше майно, а всього на загальну суму 1 395 грн.

Потім вони принесли викрадену у ОСОБА_5 мисливську рушницю за місцем проживання ОСОБА_1в АДРЕСА_1, де в сараї вказаного господарства шляхом відпилювання частини стволів та приклада рушниці незаконно виготовили обріз, який без передбаченого законом дозволу, по черзі упродовж з 31 серпня 2001 року по 27 жовтня 2001 року носили з собою, зберігаючи за місцем проживання.

Крім того, маючи намір використати транспортний засіб для вивезення за межі території ПТВП "Електропостачзбут" сейфа, в якому зберігались грошові кошти, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою вирішили незаконно заволодіти транспортним засобом.

03 вересня 2001 року близько 01 год. 54 хв. засуджені, попередньо озброївшись обрізом мисливської рушниці, прибули у м. Кам'янець-Подільський, де з телефону-автомату викликали легковий автомобіль. Після прибуття на місце виклику автомобіля "Ніссан Сані", за кермом якого перебував водій ОСОБА_6, ОСОБА_2 з обрізом мисливської рушниці сів на заднє сидіння салону автомобіля, а ОСОБА_1 - на переднє. Перебуваючи в салоні автомобіля, ОСОБА_2 з метою незаконного заволодіння автомобілем витягнув обріз і направив його на водія таксі. Коли водій рукою замахнувся в бік ОСОБА_2, який тримав обріз, останній вистрелив у голову потерпілого і вбив його. Після того не заволодівши автомобілем засуджені з місця злочину втекли.

07 вересня 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою, заздалегідь озброївшись обрізом мисливської рушниці та дерев'яною битою прибули в м. Кам'янець-Подільський. Приблизно о 03 годині вони, одягнувши на голови привезені з собою шапки з прорізами для очей, прийшли до приміщення підприємства ПТВП "Електропостачзбут". Діючи узгоджено, вони вчинили розбійний напад, при цьому ОСОБА_2, погрожував застосуванням обрізу мисливської рушниці, а ОСОБА_1- нанесенням тілесних ушкоджень дерев'яною битою. Вони примусили охоронця ОСОБА_7 та її чоловіка ОСОБА_8 лягти на підлогу, де заздалегідь приготованими мотузками зв'язали їм руки. Після того засуджені взяли ключі ( їх місцезнаходження вказали потерпілі на вимогу нападників) від приміщення, де знаходився сейф,проникли в це приміщення, взяли сейф і віднесли його за територію підприємства неподалік залізничного вокзалу, де за допомогою металевого лому, який ОСОБА_2 заздалегідь приготував і приніс з собою, відкрили сейф, викрали з нього 2900 грн. та золотий браслет вартістю 800 грн., що належали власнику ПТВП "Електропостачзбут" ОСОБА_9.

29 листопада 2001 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_10 з метою таємного викрадення майна ТОВ " Україна", розташованого в с. Устя Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, проникли до приміщення вказаного товариства, звідки викрали 600 кг. цукру загальною вартістю 1 200 грн.

Крім того, в ніч на 10 травня 2004 року ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з невстановленою особою, проник на територію промислової бази №2 будівельної компанії "Кам'янець", що знаходилася в м. Кам'янець-Подільському по проспекту Грушевського, 29, звідки таємно викрав з козлових автокранів 155 метрів кабелю на загальну суму 3 830 грн. 65 коп.

24 лютого 2005 року близько 6 години, ОСОБА_1 з метою заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_11 проник до її будинку, розташованому в с. Дерев'яни Кам'янець-Подільського району, де в ході розбійного нападу умисно, з метою її вбивства наніс потерпілій сокирою декілька ударів по голові, внаслідок чого від отриманих тілесних ушкоджень сталася її смерть. Після того він заволодів її грошима у сумі 1 856 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок суду і пом'якшити йому покарання з урахуванням того, що він щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочинів і вчинив їх внаслідок збігу тяжких особистих обставин. Просить перекваліфікувати його дії за епізодом умисного вбивства ОСОБА_11 на ст. 119 КК України (2341-14) як вбивство через необережність, оскільки він умислу на її вбивство не мав.

Вказаний вирок щодо ОСОБА_2 не оскаржений і стосовно нього не внесено касаційне подання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засуджених ОСОБА_1 на підтримання своєї касаційної скарги, ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення скарги, думку прокурора щодо законності та обгрунтованості вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Обгрунтованість засудження за крадіжки майна потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5, ТОВ "Україна", БК "Кам'янець", незаконне поводження зі зброєю і бойовими припасами, замах на незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_6 та розбійний напад на ПТВП "Електропостачзбут" і правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 140 КК України (1960 (2001-05) р.), ч.3 ст.185; ч.1 ст. 263; ч.3 ст. 187; ст.15, ч.3 ст. 289, у скарзі не оспорюється.

Винуватість засудженого у вчиненні цих злочинів підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами, яким у вироку дана належна оцінка.

Дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 140 КК України (1960 (2001-05) р.), ч.3 ст.185; ч.1 ст. 263; ч.3 ст.187; ст.15, ч.3 ст. 289 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно.

Обгрунтовано ОСОБА_1 визнаний винуватим і в умисному вбивстві при розбійному нападі потерпілої ОСОБА_11 за обставин, викладених у вироку.

Зокрема, у судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 не заперечував тих обставин, що смерть потерпілої ОСОБА_11 сталася внаслідок наявності у неї тілесних ушкоджень, які утворилися від нанесених ним потерпілій ударів сокирою по голові.

Посилання ОСОБА_1 у скарзі на те, що він не мав наміру вбивати потерпілу і не бажав її смерті, є безпідставними.

Так, сам засуджений під час досудового слідства за участю захисника давав показання про те, що він з метою заволодіння грошима ОСОБА_11 у її будинку наніс сокирою декілька ударів потерпілій по голові, внаслідок чого вона втратила свідомість

( т.4 а.с. 220 -224)

.

Ці показання суд обгрунтовано визнав достовірними, оскільки вони стверджуються іншими доказами.

Зокрема, під час відтворення обстановки та обставин події за участю засудженого ОСОБА_1, останній розповів за яких обставин вчинив злочинні дії, чим, як і у які ділянки тіла потерпілої завдавав удари сокирою ( т.8 а.с. 49-61)

За даними судово-медичної експертизи смерть потерпілої ОСОБА_11 сталася внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з руйнуванням головного мозку, які могли утворитися від ударів сокирою

( т.7 а.с. 112-120)

.

Оцінивши зазначені докази в сукупності, суд обгрунтовано дійшов висновку, що дії ОСОБА_1були спрямовані на умисне вбивство ОСОБА_11 - жінки похилого віку, з користі, під час розбійного нападу на неї, оскільки про це свідчать не тільки його показання на досудовому слідстві, а й дані щодо кількості, характеру, локалізації виявлених у неї поранень, сили нанесення їй сокирою ударів.

Ті обставини, що засуджений залишив потерпілу з вказаними тілесними ушкодженнями у будинку, де вона проживала одна і закрив вхідні двері на замок викинувши ключ, також свідчить про наявність у нього умислу на вбивство ОСОБА_11.

Злочинні дії засудженого ОСОБА_1 за епізодом умисного вбивства ОСОБА_11 під час розбійного нападу на неї за ч.4 ст.187;п.6 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно.

Порушень кримінально-процесуального законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі не встановлено.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) в межах санкцій статей КК України (2341-14) , за якими його засуджено, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, і це покарання є справедливим.

Підстав для пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

вирок апеляційного суду Хмельницької області від 03 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.