Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Марчук Н.О. та Суржка А.В.,

за участю секретаря Холявчука А.А.,

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12013060170001276 за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 30 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 1 липня 2015 року,

за участю:

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

прокурора Ємця І.І.,

вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 30 квітня 2015 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Мартинівка Червоноармійського району Житомирської області, громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 такий, що судимості не мав, засуджений за пунктом 4 частини 2 статті 115 КК України на 12 років позбавлення волі.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що 1 листопада 2013 року о 22 годині між ним та ОСОБА_3, які перебували в стані алкогольного сп'яніння за місцем їх спільного проживання АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_1 виник умисел на вбивство останнього з особливою жорстокістю.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3 з особливою жорстокістю, перебуваючи в кімнаті вказаного будинку, ОСОБА_1 кулаками рук умисно із великою силою прикладання завдав більше 7 ударів в голову останнього, потім почав бити головою об стіну будинку. Після чого, не припиняючи своїх злочинних дій, направлених на умисне вбивство ОСОБА_3 та завдання особливих страждань, ОСОБА_1 взяв у руку топорище та з великою силою прикладання завдав 6 ударів у голову, та не менше ніж 40 ударів по тулубу, нижніх та верхніх кінцівках, спричинивши останньому особливих страждань. Таким чином умисно вбив ОСОБА_3, смерть якого настала внаслідок перелому основи та склепіння черепа з субарахноїдальним крововиливом та крововиливом під оболонку мозочка, що ускладнилось здавленням стовбуру головного мозку, які у живих осіб відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 1 липня 2015 року вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 30 квітня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що не дотримано вимог процесуального закону щодо роз'яснення обвинуваченому права на суд присяжних, відсутній звукозапис підготовчого судового засідання, дії засудженого кваліфіковано не правильно та не встановлено момент виникнення умислу у останнього на вбивство з особливою жорстокістю, зазначаючи про його перебування у стані необхідної оборони та перевищення меж необхідної оборони.

Крім того, захисник вказує на недопустимість експертних досліджень, оскільки, на його переконання, повноваження експерта ОСОБА_4 закінчилися на момент підписання висновку, а повторне дослідження експертом ОСОБА_5 проведене за відсутності поважних причин на це. Також, вказує на відмову у задоволенні клопотання про допит експерта ОСОБА_5 для отримання роз'яснень, оскільки сторона обвинувачення не ставила питання про проведення повторного дослідження у підготовчому судовому засіданні, а висновок складений без дотримання вимог закону.

Стверджує, що суд апеляційної інстанції на вказані порушення уваги не звернув та формально здійснив перевірку вироку суду. А пославшись на показання експерта психолога безпосередньо доказів щодо цього не здійснив та на виконання клопотання сторони захисту свідків не допитав.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу, прокурора, який часткового заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, статтею 384 КПК України визначено, що прокурор, суд зобов'язані роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. При цьому, письмове роз'яснення прокурора додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду. Суд також зобов'язаний роз'яснити право на розгляд справи судом присяжних під час підготовчого судового засідання та у разі, якщо обвинувачений заявить таке клопотання, призначити кримінальне провадження до розгляду саме таким складом суду.

Інформування обвинуваченого про можливість розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних ще до початку судового розгляду надасть йому можливість підготуватись до реалізації такого права і його рішення з цього питання буде виваженим та обґрунтованим. Тільки у такому випадку будуть дотримані засади кримінального провадження, в тому числі й забезпечення права на захист, а судовий розгляд буде справедливим.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, прокурор не роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_1 у вчиненні особливо небезпечного кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних та не долучив відповідне письмове роз'яснення до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Суд першої інстанції в ході провадження не тільки не виправив ці недоліки, але й сам припустився порушення вимог частин першої та другої статті 384 КПК України, оскільки не роз'яснив обвинуваченому його право на розгляд кримінального провадженнясудом присяжних та особливості такого провадження. Вказане слідує з матеріалів кримінального провадження та технічного запису перебігу підготовчого судового засідання.

Зазначене порушення залишилося поза увагою й апеляційного суду.

Таким чином, колегією суддів встановлено невиконання вимог статті 384 КПК України, що відноситься до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та тягне за собою скасування постановлених у кримінальному провадженні судових рішень.

Крім того, відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

В мотивувальній частині ухвали апеляційного суду згідно з вимогами пункту 2 частини 1 статті 419 КПК України мають бути зазначені, зокрема, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Апеляційний розгляд згідно з частиною 1 статті 405 КПК України здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції, з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.

Суд апеляційної інстанції згідно з частиною 3 статті 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони встановлені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржуються.

Проте, вказаних вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, перегляд вироку суду першої інстанції в суді апеляційної інстанції здійснювався за апеляційними скаргами сторони захисту, в яких ставилися під сумнів допустимість доказів у кримінальному провадженні, повноваження експерта, вказувалося на недотримання вимог процесуального закону під час провадження, на не дослідження заявлених стороною захисту доказів, оспорювалася правова кваліфікація дій засудженого, а також заявлялися клопотання в доповненій апеляційній скарзі щодо дослідження доказів.

Підставами для перегляду вироку суду першої інстанції стороною захисту зазначалося: неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду.

А також у апеляційній скарзі та доповненні до неї сторони захисту ставилася вимога про дослідження доказів та виклик свідків у судове засідання, в допиті яких судом першої інстанції відмовлено.

З такими доводами сторони захисту суд апеляційної інстанції не погодився шляхом наведення досліджених судом першої інстанції доказів та показань свідків, а також здійснив аналіз матеріалів кримінального провадження за змістом вироку суду на підтвердження обвинувачення, який і оголошено під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження.

Однак, наведена низка доказів у кримінальному провадженні на спростування доводів апеляційних скарг сторони захисту під час апеляційного розгляду не досліджувалася, що вбачається із журналу судового засідання та звукозапису перебігу судового засідання, у тому числі і за клопотаннями, що містяться безпосередньо в апеляційній скарзі та доповненні до неї.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду не ґрунтується на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджені доказами, дослідженими у судовому засіданні, та належної перевірки апеляційних вимог. Отже, не може погодитися з тим, що не було підстав для задоволення клопотання сторони захисту, а доводи їх апеляційних скарг отримали достатню перевірку.

У зв'язку з наведеним, на підставі пункту 1 частини 1 статті 438 КПК України вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, як постановлених з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, необхідно скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

З огляду на виявлені порушення процесуального закону колегія суддів позбавлена можливості перевірити правильність правової кваліфікації дій засудженого, дотримання вимог процесуального закону під час провадження, повноваження осіб у кримінальному провадженні, а також надати оцінку доказам на предмет їх допустимості, а тому вони підлягають перевірці під час нового судового розгляду у суді першої інстанції.

Відтак, касаційні вимоги захисника підлягають до часткового задоволення.

Оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, то підстав для зміни запобіжного заходу немає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 30 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 1 липня 2015 рокущодо засудженого ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 залишити утримання під вартою до 3 травня 2016 року.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.