5-310км16 - 03.03.2016 Прийняття - Юридический Харьков плюс

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 03 березня 2016 року матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110040001962 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 липня 2015 року щодо ОСОБА_2

Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 19 травня 2015 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Вишгорода Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в силу ст. 89 КК України такого, що судимостей не має,

- за ч. 1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 135 КК України на 8 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання покарань, визначено ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

Цим же вироком вирішено питання процесуальних витрат у справі.

За обставин встановлених судом та детально описаних у вироку, ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, а також за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть особи.

Так, 28 жовтня 2014 року, в ході спільного розпивання спиртних напоїв ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в будинку АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_5, ОСОБА_2 руками та за допомогою швабри наніс потерпілій удари по різних частинах тіла, спричинивши таким чином їй тілесні ушкодження, які у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тобто такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Після цього, в умовах очевидності погіршення самопочуття ОСОБА_5 внаслідок отриманих травм у своїй сукупності та з наявним станом алкогольного сп'яніння, близько 23.00 год., ОСОБА_2 виштовхав потерпілу з будинку на вулицю та при намаганні останньої знову потрапити до будинку, повторно, за допомогою швабри наніс їй удари по різних частинах тіла та відтягнув на територію домоволодіння і залишив її в нічний час на вулиці при погодних умовах з низьким температурним режимом без допомоги, внаслідок чого ОСОБА_5 померла.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 липня 2015 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено. Ухвалено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 135 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд приймаючи рішення про пом'якшення призначеного судом першої інстанції покарання засудженому не надав належної оцінки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх суспільної небезпечності, наслідків що настали. Наголошує, що ОСОБА_2 скоїв злочини у стані алкогольного сп'яніння, у вчиненому не розкаявся, в минулому вже притягувався до кримінальної відповідальності, а тому призначене судом апеляційної інстанції покарання є таким, що не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

У запереченнях на касаційну скаргу, захисник засудженого ОСОБА_6 просить залишити оскаржуване судове рішення без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційних вимог, потерпілої ОСОБА_1, яка вважала що касаційну скаргу слід задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги і заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про винуватість засудженого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діянь за ч. 1 ст. 122 та ч. 3 ст. 135 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_2 покарання врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України класифікуються як тяжке та середньої тяжкості, обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, негативну характеристику за місцем проживання, те, що в минулому він уже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів проти власності. Обравши розмір покарання в межах санкцій статей, за якими ОСОБА_2 визнано винуватим, місцевий суд з огляду на суспільну небезпечність діянь засудженого, зухвалість вчиненого ним, що обумовлено нехтуванням моральними та правовими нормами, неповагою до права людини на життя і безпеку, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) та міжнародним законодавством, що дало підстави суду вважати ОСОБА_2 суспільно-небезпечною особою, суд визначив остаточне покарання засудженому, застосувавши принцип частково складання.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника засудженого в якій вона ставила питання про пом'якшення призначеного покарання дійшов висновку, що з огляду на те, що злочини ОСОБА_2 скоїв внаслідок спільного розпивання спритних напоїв з потерпілою, сам є інвалідом ІІ групи з дитинства та страждає на легку розумову відсталість з емоційно - вольовими порушеннями в зв'язку з чим перебував на стаціонарному обстеженні в Київській ПНЛ № 2, виховувався в неблагополучній родині, де його мати є психічно хворою особою з діагнозом "олігофренія в стані глибокої дебільності", хворів туберкульозним плевритом, в результаті чого має залишкові зміни в легенях, є достатньо підстав для пом'якшення призначеного судом першої інстанції покарання за ч. 3 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Із висновками суду апеляційної інстанції погоджується і касаційний суд та вважає, що покарання призначене ОСОБА_2 є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, адже згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Переконливих доводів про необхідність призначення засудженому більш суворого покарання у касаційній скарзі прокурора не наведено.

ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при розгляді справи в суді касаційної інстанції, не встановлено.

Керуючись статтями 433- 436, 438, 441, 442 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 липня 2015 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.