Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів Кульбаби В.М., Пойди М.Ф.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 16 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2015 року щодо нього.

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 16 грудня 2014 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що судимості не має, визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні та призначено покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі п."є" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в доход держави процесуальні витрати в сумі 1173 грн 60 к за проведення експертиз.

Питання про долю речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2015 року, вирок Харківського районного суду Харківської області від 16 грудня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Судами ухвалено визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за таких обставин.

Як визнав встановленим суд, 28 березня 2014 року о 14 год 25 хв, ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем ЗАЗ ТF55YOвантажний фургон малотоннажний, реєстраційний номер НОМЕР_1, в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , на автодорозі Київ - Харків - Довжанський зі сторони м. Києва у напрямку м. Харкова 458 км + 50 м, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2, внаслідок чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оскаржуючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій, просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати в частині задоволення цивільного позову та направити в цій частині кримінальне провадження на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства, посилаючись при цьому на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування наведеного вказує, що судами не враховано його доводи в тій частині, що чинним законодавством чітко передбачені випадки, пред'явлення цивільного позову представником потерпілої сторони. В даному кримінальному провадженні суд міг прийняти до розгляду лише цивільний позов, який пред'явлений безпосередньо потерпілим ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання скаржником порядку, строків касаційного оскарження, відповідність касаційної скарги вимогам закону та долучені до неї копії вироку суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Так, відповідно до вимог п.2 ч.2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень, а також інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно статей 412- 414, 438 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Частиною 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Враховуючи те, що доведеність вини та кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюється, а тому суд касаційної інстанції судові рішення в цій частині не переглядає.

Апеляційний суд в межах повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК України, розглянув у повному обсязі доводи поданої апеляційної скарги, визнав ці доводи безпідставними і обґрунтовано дійшов висновку про законність вироку відносно ОСОБА_1

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про неналежне прийняття судом цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 та розгляд в межах кримінального провадження за ч.2 ст. 286 КК України цього цивільного позову були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх безпідставними з наведенням в ухвалі докладних мотивів такого рішення. З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Що стосується доводів засудженого щодо істотного порушення судами вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення цивільного позову, то вони є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході вивчення судових рішень.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Підстав для скасування судових рішень з мотивів викладених у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

Виходячи з наведеного, з урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі і з наданих копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, у зв'язку із чим у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 слід відмовити на підставі п.2 ч.2 ст. 428 КПК України.

Керуючись ч.2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 16 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2015 року.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.