Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Франтовської Т.І., Кравченка С.І.,

при секретарі Гапоні В.О.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014020010009137 за обвинуваченням

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженки м. Вінниці, проживаючої там же по АДРЕСА_2,

раніше судимої вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 3 березня 2014 року за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільненої від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Цигана Ю.В.,

за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 30 вересня 2015 року щодо ОСОБА_1,

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, через порушення апеляційним судом права на захист ОСОБА_1, а саме вирішення питання про відмову від захисника. Вказує, що у порушення вимог ч. 3 ст. 54 КПК України, апеляційний суд, у порядку передбаченому ст. 49 КПК України, не залучив іншого захисника для здійснення захисту ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 16 липня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за:

- ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 3 березня 2014 року та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання 4 роки позбавлення волі.

Вирішені питання про речові докази та судові витрати у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 30 вересня 2015 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнана винною у тому, що вона 19.12.2014 року, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, таємно викрала грошові кошти потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 12889 грн. та запасний ключ від вхідних дверей квартири.

26.12.2014 року, приблизно о 13 годині, ОСОБА_1, шляхом використання раніше викраденого ключа, проникла до квартири АДРЕСА_1, звідки таємно викрала майно та грошові кошти потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 2932,17 грн.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, кваліфікація її дій та призначене покарання у касаційному порядку не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора про істотні порушення кримінального процесуального закону, то вони не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах кримінального провадження.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження та звукозапису судового засідання апеляційного суду, ОСОБА_1 заявила клопотання про відмову від захисника та призначення їй іншого адвоката.

Вирішуючи це клопотання, суд дотримався вимог КПК України (4651-17) , а саме з'ясував думку ОСОБА_1, яка повідомила, що в захисника інша процесуальна позиція щодо оскаржуваного вироку. Також засуджена зазначила щоб їй призначили державного адвоката, оскільки самостійно залучити захисника вона не бажає.

Захисник ОСОБА_3 повідомила, що здійснювала захист ОСОБА_1 за призначенням, позиція викладена нею в апеляційній скарзі була погоджена із засудженою, обов'язки по здійсненню захисту вона виконувала належним чином, а тому не вбачає підстав для її заміни.

Ці доводи захисника ОСОБА_1 не спростувала, не навела жодних даних про її неефективний захист чи неналежне надання необхідної правової допомоги.

Взято до уваги судом і думку прокурора, який зазначив, що захисник належним чином здійснювала захист ОСОБА_1

Враховуючи викладене, суд розглянув це клопотання у відповідності до вимог КПК України (4651-17) та обґрунтовано відмовив в його задоволенні.

Також, враховуючи позицію ОСОБА_1, захисник змінила апеляційні вимоги і просила скасувати вирок районного суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Доводи касаційної скарги прокурора неспроможні, оскільки як убачається з матеріалів кримінального провадження (а.п. 9, 10, 18) захиснику ОСОБА_4 було доручено забезпечити надання безоплатної вторинної правової допомоги обвинуваченій ОСОБА_1

Залучення іншого захисника, за відсутності достатніх і обґрунтованих на це підстав за рахунок державних коштів з центру надання безоплатної вторинної правової допомоги, чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи викладене, касаційні вимоги прокурора безпідставні.

Апеляційний суд при перегляді справи в апеляційному порядку дотримався вимог закону, переглянув вирок щодо ОСОБА_1 в межах апеляційних скарг та своїх повноважень. ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставною для зміни чи скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 30 вересня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.