Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Пойди М.Ф., Романець Л.А.,

за участю прокурора Гаврилюка С.М.,

захисника ОСОБА_1,

секретаря Гапона В.О.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100100014683 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

вироком Подільського районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 289 КК України та призначено покарання: за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України штраф у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч. 4 ст. 358 КК України штраф у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч. 1 ст. 289 КК України 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК України 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 3 роки.

Покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації.

Вирішено долю речових доказів у справі.

Вироком Апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року вирок Подільського районного суду м. Києва скасовано.

Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_2 призначено покарання: за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України штраф у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн., за ч. 4 ст. 358 КК України штраф у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн., за ч. 1 ст. 289 КК України 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК України 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

В решті вирок Подільського районного суду м. Києва залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник стверджує, що, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, внаслідок чого засудженому призначено покарання, яке невідповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При ухваленні вироку з порушенням вимог ст. 420 КПК України судом не в повній мірі враховано дані про особу засудженого, що ОСОБА_2 позитивно характеризується, притягується до кримінальної відповідальності вперше, вчинив злочини за збігу тяжких життєвих обставин, активно сприяв у розкритті злочинів, майно повернуто потерпілим, які претензій до засудженого не мають. Не встановлено обставин, які обтяжують покарання засудженому. Захисник ставить питання про зміну вироку апеляційного суду, призначення засудженому покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України.

За вироком суду ОСОБА_2 вчинив пособництво в підробленні документів, які видаються державною установою з метою використання цих документів у незаконному заволодінні транспортним засобом за наступних обставин.

На початку грудня 2014 року в м. Житомир ОСОБА_2 зустрівся із невстановленою особою, якій передав грошові кошти та 4 фотознімка для вклеювання їх у підроблені документи. У той же день, ОСОБА_2 повторно зустрівся із невстановленою особою, яка передала йому паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 та посвідчення водія серії НОМЕР_4, видані на ім'я ОСОБА_3, з вклеєними фотографіями ОСОБА_2

23 грудня 2014 року ОСОБА_2, перебуваючи на проспекті Перемоги, 62-А в м. Києві, використовуючи підроблені документи, уклав договір оренди автомобіля "Форд Мондео", д.н.з. НОМЕР_1 із приватним підприємцем ОСОБА_4, який передав ОСОБА_2 ключі та свідоцтво про реєстрацію вказаного автомобіля. Засуджений, отримавши незаконно у користування автомобіль, розпорядився ним на власний розсуд.

28 грудня 2014 року ОСОБА_2, перебуваючи по вул. Межигірська, 87-А в м. Києві, використовуючи підроблені документи, уклав договір оренди автомобіля "Тойота Камрі", д.н.з. НОМЕР_2 із приватним підприємцем ОСОБА_5 Після оформлення договору, ОСОБА_5, передав ОСОБА_2 ключі та свідоцтво про реєстрацію вказаного автомобіля. Засуджений, отримавши незаконно у користування автомобіль, розпорядився ним на власний розсуд.

Заслухавши доповідь судді, захисника, який підтримав доводи скарги та просив її задовольнити, прокурора, який підтримав скаргу частково, та вважав, що рішення суду належить скасувати, а справу призначити до нового розгляду в суді першої інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши касаційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.

Переглядаючи судові рішення у даному кримінальному провадженні, суд касаційної інстанції встановив наступне.

Як убачається з вироку районного суду, кримінальне провадження розглядалося в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України без дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися.

Указаними положеннями процесуального закону передбачено таке право суду, але при цьому закон зобов'язує суд з'ясувати, чи правильно розуміють сторони кримінального провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Зі змісту журналу судового засідання (а.с. 91-92) та технічного запису видно, суд ухвалив обвинувальний вирок обмежившись лише допитом обвинуваченого та оглядом документів щодо його характеризуючих даних, при цьому не виконав вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, щодо роз'яснення позбавлення права на оскарження тих обставин, які не досліджувалися судом.

Крім того, не розглянув клопотання обвинуваченого в порядку ст. 334 КПК України щодо об'єднання матеріалів кримінального провадження.

На ці істотні порушення не звернув увагу суд апеляційної інстанції та в свою чергу допустив інше порушення вимог КПК України (4651-17) , яке відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України є істотним.

Розглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд ухвалив новий вирок, в якому встановив, що судом першої інстанції застосовано неправильно положення кримінального закону ст. 75 КК України.

При цьому, апеляційний суд дав нову оцінку даним про особу ОСОБА_2, що стало підставою для призначення більш суворого покарання.

Зокрема, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні навів перелік позитивних даних про особу обвинуваченого, зазначив, судом першої інстанції не враховано, що крім скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України ОСОБА_2 вчинив ще декілька інших злочинів, які мають самостійну кваліфікацію та в сукупності свідчать про підвищену суспільну небезпечність його особи й вчинених дій.

Посилаючись на наведені відомості, суд апеляційної інстанції визнав висновок суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання необґрунтованим.

При цьому зазначив, що матеріали кримінального провадження та дані про особу ОСОБА_2 не містять достатніх правових підстав для застосування ст. 75 КК України.

Разом із тим, у матеріалах справи, що перебували на розгляді в суді, відсутні дані на які послався апеляційний суд, коли приймав рішення про постановлення нового вироку.

За даними про особу ОСОБА_2 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягається вперше. Будь-які інші відомості щодо негативних даних про особу обвинуваченого в матеріалах справи відсутні та апеляційним судом не досліджувалися.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.

Оскільки обставини, на які послався суд апеляційної інстанції у своєму вироку не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, судове рішення не відповідає наведеним вимогам закону, а зміст вироку апеляційного суду ст. 420 КПК України.

Колегія суддів касаційного суду вважає, в цілому, розгляд даного кримінального провадження щодо ОСОБА_2 був проведений судами з істотним порушенням вимог КПК України (4651-17) , що є підставою для скасування ухвалених рішень суду, як це передбачено вимогами ст. 438 КПК України.

При новому розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_2, який необхідно провести з урахуванням вимог ст. 439 КПК України, суду належить прийняти законне і обґрунтоване рішення, яке би відповідало вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 433- 438 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В порядку ст. 433 КПК України вирок Подільського районного суду від 08 червня 2015 року та вирок Апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року щодо ОСОБА_2 скасувати.

Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.