Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Пойди М.Ф., Романець Л.А.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

засудженого ОСОБА_1,

секретаря Холявчука А.А.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010100001294 за касаційними скаргами прокурора, захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 07 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3,

вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 07 липня 2015 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз 28 серпня 2009 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки обмеження волі, звільненого 29 грудня 2010 року умовно-достроково, невідбутий строк 11 місяців 9 днів,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання 3 роки 8 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, раніше судимого, останній раз 19 січня 2011 року за ч. 3 ст. 187, ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 08 червня 2012 року по відбуттю строку покарання,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання 3 роки 8 місяців позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди 3682 грн. 99 коп. та 2500 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12 жовтня 2015 року вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2 та ставлять питання про зміну вироку і ухвали суду в зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Стверджують, під час розгляду справи судом було встановлено нові обставини, що пом'якшують покарання, зокрема, щире каяття, часткове відшкодування завданої шкоди, спростовано обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. За наведених обставин суди не мали підстав призначати покарання засудженому в більшому обсязі, ніж було визначено судом у скасованому вироку, просять змінити вирок та ухвалу суду, призначити покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України. Посилаються на необґрунтованість рішення суду в частині задоволення цивільного позову потерпілої.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду, призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, в суді апеляційної інстанції захисником ставилося питання про завищення стягнень матеріальної шкоди на користь потерпілої. Зокрема, потерпілою не надавалися належні докази на підтвердження матеріальної шкоди. В порушення вимог ст. 419 КПК України судом апеляційної інстанції нерозглянуто належним чином усіх доводів апеляційної скарги захисника.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 засуджено за те, що вони 23 липня 2013 року за попередньою змовою проникли на територію домогосподарства та приміщення, де зберігалися матеріальні цінності ОСОБА_4 по АДРЕСА_3, звідки таємно викрали деревообробні та інші інструменти на загальну суму 11 833 грн.

Заслухавши доповідь судді, засудженого, який підтримав касаційні скарги, прокурора, який заперечив доводи касаційних скарг та вважав, що вони задоволенню не підлягають, перевіривши матеріали справи та обговоривши зміст касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 і ОСОБА_3 кримінального правопорушення та кваліфікація дій засуджених, як таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане з проникненням до іншого приміщення в касаційних скаргах не оспорюються.

Доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2 про неправильне застосування судом кримінального закону, що потягло суворість призначеного засудженому покарання є необґрунтованими.

Згідно вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з положень ст. 65 КК України, а також роз'яснень пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) (далі - ППВСУ), суди повинні суворо додержуватися вимог даної норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що впливають на покарання.

Враховуючи наведені вимоги кримінального закону та роз'яснення ППВСУ, суд призначив покарання ОСОБА_1 із урахуванням даних про його особу, ступеню тяжкості та конкретних обставин злочину, наслідків його вчинення.

Зокрема, враховано, як обставину, яка пом'якшує покарання, що ОСОБА_1 частково відшкодував завдану шкоду потерпілій. Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Суд не визнав пом'якшуючими обставинами щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину ОСОБА_1, з огляду на те, що обвинувачений частково визнав свою винуватість у вчиненні злочину, не давав показань проти співучасника.

За даними про особу, ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується посередньо, раніше притягався до кримінальної відповідальності, не працює.

Урахувавши наведене, суд не знайшов підстав призначати покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України з таким рішенням погоджується і суд касаційної інстанції.

Разом із тим, призначаючи засудженому покарання яке належить відбувати реально, суд взяв до уваги, що ОСОБА_1 має непогашені судимості, під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції намагався переховуватися від суду, в зв'язку з чим був оголошений у розшук, взято до уваги позицію потерпілої, котра наполягала на призначенні суворого покарання.

Призначене засудженому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі є близьким до мінімальної межі санкції ч. 3 ст. 185 КК України з урахуванням обставини, що пом'якшує покарання, яке відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

Підстав для зміни вироку у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його суворості, як це вимагає ст. 414 КПК України колегія суддів не вбачає.

Необґрунтованим є посилання касаційних скарг на відсутність доказів, якими підтверджено майнову та моральну шкоду завдану потерпілій.

Зокрема, судом у вироку мотивовано наведено доводи про те, чому частково задоволено цивільний позов ОСОБА_4

Підстав для визнання видаткової накладної недостовірною, за якою було придбано товар у 2012 році, до події злочину, скаржниками в касаційних скаргах не наведено.

Не зазначено таких підстав і в касаційній скарзі прокурором, котрим не ставиться під сумнів завдання майнової шкоди потерпілій засудженими ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на загальну суму 11 833 грн.

Суд апеляційної інстанції розглядаючи справу за апеляційною скаргою захисника, перевірив законність вироку в частині задоволення цивільного позову потерпілої, дав мотивовані відповіді на всі її твердження.

ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 12 жовтня 2015 року відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційних скарг такими, що задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на інші порушення вимог закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень.

Керуючись ст.ст. 433- 438 КПК України, колегія суддів,

Касаційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 07 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.