Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Шевченко Т.В.,

суддів

Селівона О.Ф., Кривенди О.В. 

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 січня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1. на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 7 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2006 року щодо ОСОБА_2.,

Зазначеним вироком 

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження, раніше не судиму,

засуджено за ст. 101 ч.3 КК України (2341-14) (1960 року) на 5 років позбавлення волі та  на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України (2341-14) на ОСОБА_2 судом покладені певні обов'язки.

Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 - 1129 грн. 44 коп. на відшкодування матеріальної шкоди  та 20000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2006 року апеляції потерпілої та засудженої ОСОБА_2. залишено без задоволення, а вирок Артемівського міськрайонного суду від 7 лютого 2006 року щодо неї - без зміни.

ОСОБА_2. засуджено за те, що 1 вересня 2000 року близько 23-ї години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, біля магазину "Дружба"  по  вул. Гаршіна в м. Артемівську Донецької області умисно заподіяла потерпілому ОСОБА_3. тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні в момент заподіяння, від яких останній IНФОРМАЦIЯ_2 помер.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1. просить судові рішення щодо ОСОБА_2. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, оскільки на шлях виправлення остання не стала, шкоду не відшкодувала.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Доведеність винності ОСОБА_2. підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, і не оспорюється в касаційній скарзі.

Кваліфікація дій ОСОБА_2. за ч. 3 ст. 101 КК України (2341-14) (1960 року) є правильною і також не оскаржується.

Доводи касаційної скарги потерпілої щодо незаконності вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та безпідставністю звільнення ОСОБА_2 від покарання з випробовуванням не можна визнати обгрунтованими.

Рішення суду в частині призначеного  ОСОБА_2 покарання мотивовано відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) і є правильним.

У відповідності з вимогами ст. 75 КК України (2341-14) суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та інші обставини справи й обгрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення  ОСОБА_2 без відбування покарання з визначенням іспитового строку.

Крім того, в даній справі було постановлено вирок 29 грудня 2004 року(а.с.313-316), за  яким від призначеного покарання її було звільнено з іспитовим строком, а ухвалою Апеляційного суду від 25 квітня 2005 року (а.с.327) цей вирок було скасовано, але не з підстав м'якості призначеного покарання. Тому, згідно із ч. 2 ст. 375 КПК України (1001-05) при новому судовому розгляді суд не мав права призначати ОСОБА_2 більш суворе покарання.

Цивільний позов у справі вирішений відповідно до вимог цивільного і кримінально-процесуального законодавства.

Iстотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судового рішення, не встановлено.

З врахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) .

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 у кримінальній справі щодо ОСОБА_2.