Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Коновалова В.М.,

суддів

Скотаря А.М., Кузьменко О.Т.,

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 25 січня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення,

в с т а н о в и л а:

Вироком Карлівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2005 року

ОСОБА_1, раніше не судимого, засуджено за ч.2 ст.121 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 3 березня 2006 року вирок залишено без зміни.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_1 засуджено за те, що він 10 червня 2005 року об 23 год. в будинку АДРЕСА_1, знаходячись в стані алкогольного сп"яніння під час сварки із своєю співмешканкою ОСОБА_2, спочатку в будинку, а потім у дворі умисно завдав останній не менше 12 ударів руками й ногами в різні частини тіла, заподіявши таким чином потрпілій тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_2 померла.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і направити справу на додаткове розслідування. При цьому посилається на однобічність і неповноту досудового і судового слідства у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, у тому числі застосування недозволених методів ведення слідства та на неправильне застосування кримінального закону.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.

Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених дій суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, показаннями самого ОСОБА_1 на досудовому слідстві, де він вину визнав частково і пояснював, що ввечері 10 червня 2005 року між ним і потерпілою виникла сварка, а потім бійка, в ході якої він завдавав останній удари руками по передній частині тіла і в житвіт; даними протоколу відтворення обстановки і обставин події; показаннями потерпілої ОСОБА_3; показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9; даними, які містяться у висновку судово-медичної експертизи про кількість, локалізацію та тяжкість заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень і причину її смерті, та іншими доказами, аналіз яких суд дав у вироку.

Тому вважати, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, як про це йдеться у касаційній скарзі ОСОБА_1, у колегії суддів підстав немає.

Як видно із матеріалів справи, на досудовому слідстві і судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи; порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну вироку, у тому числі й тих, які б були пов"язані із застосуванням недозволених методів слідства, перевіркою матеріалів справи не виявлено; доказаи, зібрані у справі, є належними, відповідають вимогам допустимості, достатності і достовірності.

Дії ОСОБА_1 за ч.2 тс.121 КК України (2341-14) кваліфіковані вірно, а покарання призначено відповідно до вимог ст.65 КК України (2341-14) з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про його особу та обставин, що обтяжують і пом"якшують покарання.

Отже, передбачені законом підстави для призначення даної справи до касаційного розгляду із повідомленням зазначеним у ст.384 КПК України (1001-05) особам відсутні.

Керуючись ст.394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.