Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Солодкова А.А.,

суддів Широян Т.С., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

при секретарі Бражник М.В.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014210010001366 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 17 червня 2015 року,

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 серпня 2014 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Калуш Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого,

- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік 6 місяців з покладенням відповідних обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-хімічних експертиз на загальну суму 589 грн 68 коп. Вирішено долю речових доказів.

Вироком Апеляційного суду Тернопільської області від 17 червня 2015 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та постановлено новий, яким ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України засуджено до покарання у виді позбавлення волі на 2 роки без конфіскації майна. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну вищезазначеного вироку апеляційного суду та звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та даним про його особу внаслідок суворості та через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що апеляційний суд безпідставно скасував рішення місцевого суду про можливість звільнення засудженого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, повною мірою не врахувавши дані про особу засудженого. Вважає, що судом не враховано обставини, що пом'якшують покарання та дані, які характеризують особу останнього та свідчать про можливість застосування щодо нього положень статті 75 КК України.

У доповненнях до касаційної скарги, поданих до початку розгляду провадження, засуджений просить скасувати судові рішення щодо нього та призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції.

Судом ухвалено визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

У 20-х числах квітня 2014 року у невстановлений слідством час, перебуваючи у смт В. Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_1 зірвав рослини роду коноплі, чим незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який перевіз до місця свого проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 де став зберігати у поштовій скрині під'їзду № 2 без мети збуту.

22 травня 2014 року близько 21:30 год., перебуваючи по вул. Просвіти, 12 у м. Тернополі, ОСОБА_1 незаконно збув частину вказаного наркотичного засобу загальною масою у перерахунку на суху речовину 0,62 г за 150 грн ОСОБА_3, який діяв у рамках контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупівлі.

Крім цього, 12 червня 2014 року близько 22:00 год., перебуваючи у тому ж місці, діючи повторно, ОСОБА_1 незаконно збув ОСОБА_3 канабіс загальною масою у перерахунку на суху речовину 1,17 г за 150 грн.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, думку засудженого ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали касаційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги.

Так, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

При перевірці матеріалів провадження касаційним судом установлено, що доводи засудженого про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання вимогам кримінального закону через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та надмірну суворість призначеного покарання є такими, що заслуговують на увагу.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як зазначено у вироку, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України врахував, що засуджений повністю визнав вину, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, дані про його особу, у тому числі те, що він є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, правомірну поведінку після вчинення злочину, не встановивши обставин, що обтяжують покарання.

На думку колегії суддів, взявши до уваги наведені обставини, суд обґрунтовано призначив покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України нижче нижчої межі санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та не призначив додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК Українисуд має належним чином досліджувати й оцінювати всі обставини, які мають значення для справи та застосовувати вказані вимоги закону лише в тому разі, коли для цього є умови й підстави, про що у судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.

Не погодившись із вироком суду в частині призначеного покарання, прокурор звернувся із апеляційною скаргою на вказане судове рішення, у якій порушував питання про постановлення судом апеляційної інстанції нового вироку, доводи якої за змістом були аналогічними доводам касаційної скарги.

Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 задовольнив апеляційну скаргу прокурора про необхідність скасування рішення суду щодо звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, однак належним чином своє рішення не мотивував.

Так, без належної уваги апеляційний суд залишив дані про особу засудженого, який позитивно характеризується, працює системним адміністратором,навчається, доглядає за хворим дідусем та інші дані, які позитивно характеризують особу ОСОБА_1 та свідчать про можливість застосування щодо нього положень статті 75 КК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги засудженого щодо можливості звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України є обґрунтованими, а наведені обставини, дають підстави вважати, що виправлення засудженого та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 17 червня 2015 року щодо ОСОБА_1 змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки. На підставі п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: не виїжджати за межі Українина постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.