5-327км16 Про незаконне заволодіння автомобілем, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 02.03.2016 Прийняття

головуючого-судді Міщенка С.М., суддів Матієк Т.В., Солодкова А.А., за участю секретаря та прокурора Бражника М.В. Ковальчука О.С. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 березня 2016 року матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 серпня 2015 року.

Вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2015 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Біленченківка Гадяцького району Полтавської області, проживаючого АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого, -

визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до штрафу в розмірі 117 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1989 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 серпня 2015 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що 28 березня 2015 року, приблизно о 2 год., знаходячись в смт. Рожнятів та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, незаконно заволодів автомобілем ВАЗ-2107, що належить потерпілому ОСОБА_7 за обставин, встановлених судом і викладених у вироку.

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, посилаючись на те, що апеляційний суд не спростував доводи апеляції прокурора про необгрунтоване застосування до засудженого ст. 69 КК України, що, на його думку, є порушенням вимог ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про обгрунтованість касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення судом розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо доведеності винуватості та кваліфікація дій засудженого за ч. 1 ст. 289 КК України у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Доводи прокурора про порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, оскільки в ухвалі не наведено докладених мотивів на спростовання доводів апеляції прокурора про необгрунтоване застосування судом першої інстанції до засудженого ОСОБА_6 вимог ст. 69 КК України при призначенні покарання, що потягло призначення йому м'якого покарання, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, покарання винній особі має бути призначено у межах санкції закону, за яким її визнано винною, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу (2341-14) , із врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 8 (v0008700-09) ) "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Як вбачається із матеріалів провадження, при призначенні засудженому ОСОБА_6 покарання судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, позитивні дані про його особу, та обставини, що пом'якшують покарання, зокрема повне визнання своєї вини, щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину. Враховано судом також думка потерпілого призначення ОСОБА_6 найбільш м'якого покарання. Також судом було взято до уваги і обставину, що обтяжує покарання.

Саме з урахуванням усіх обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд призначив засудженому ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 289 КК України у виді штрафу із застосуванням ст. 69 КК України.

З таким рішенням суду першої інстанції погодився й апеляційний, визнавши його таким, що відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність, навівши в своїй ухвалі переконливі мотиви на спростування доводів апеляції прокурора.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що за викладених обставин рішення судів першої та апеляційної інстанції про призначення засудженому ОСОБА_6 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією закону, є законним та обгрунтованим, оскільки таке рішення відповідає вимогам статей 50, 65 та 69 КК України і не є порушенням закону України про кримінальну відповідальність.

Оскільки апеляційним судом порушень вимог кримінального та кримінального процесуального законів, які б тягнули безумовне скасування ухвали цього суду у провадженні щодо ОСОБА_6 не допущено, тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 серпня 2015 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, - без задоволення.