Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В., суддів: Животова Г.О., Сахна Р.І., розглянула в судовому засіданні 29 лютого 2016 року у м. Києві касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 03 лютого 2016 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 січня 2012 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК із застосуванням ст. 70 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 08 грудня 2014 року по відбуттю строку покарання,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Цим вироком засуджено також ОСОБА_6, судові рішення щодо якого не оскаржуються.

За вироком суду, ОСОБА_5 12 травня 2015 року о 05.10 год. за попередньою змовою з ОСОБА_6 повторно проникли у житловий будинок ОСОБА_7, що знаходиться по АДРЕСА_1, звідки таємно викрали грошові кошти та золоту каблучку, завдавши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 134 220,83 грн.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, ставить вимогу про зміну вказаних судових рішень шляхом пом'якшення призначеного покарання до 3 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості та необхідність застосування до нього положень ст. 69-1 КК є необґрунтованими.

При призначенні ОСОБА_5 покарання суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 65 КК в достатній мірі врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_5, який раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, характеризується посередньо, а також відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

На підставі цих даних у їх сукупності суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що покарання, яке буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, потрібно призначити у виді позбавлення волі.

Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, наведені у касаційній скарзі доводи захисника за своїм змістом аналогічні доводам його апеляційної скарги і на них надано обґрунтовані відповіді.

Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Таким чином, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК і з наведеними в ній висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Що стосується доводів захисника про безпідставне незастосування до ОСОБА_5 положень ст. 69-1 КК при призначенні йому покарання, то вони є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст. 69-1 КК за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 цього Кодексу, а саме з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

З огляду на те, що ОСОБА_5 своєї вини у вчиненому не визнав та за відсутності пом'якшуючих покарання обставин, у тому числі зазначених у ст. 69-1 КК, наявність яких є обов'язковою для її застосування, призначення ОСОБА_5 покарання без її урахування є таким, що відповідає вимогам кримінального закону.

Отже, колегія суддів вважає, що у касаційній скарзі захисника не наведено переконливих доводів щодо необхідності застосування до ОСОБА_5 положень ст. 69-1 КК та пом'якшення призначеного йому покарання.

Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів,

Відмовити захиснику ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 02 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 03 лютого 2016 року щодо ОСОБА_5.

ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.