Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів Літвінова Є.В., Тельнікової І.Г.,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 листопада 2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12014170040002994 щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2,

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2015 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Лубни Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що судимостей не має, засуджено за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Вказаним вироком задоволено цивільний позов ОСОБА_5 та стягнено солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 185 345, 35 грн та моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.

Вирішені питання про речові докази та судові витрати у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10 листопада 2015 року вирок залишено без змін.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 12 листопада 2014 року приблизно о 17 год 00 хв будучи заздалегідь обізнаним про домовленість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинити розбійний напад на магазин "ІНФОРМАЦІЯ_2", з метою сприяння останнім швидко залишити місце вчинення злочину та забезпечити можливість розпорядження здобутим майном, заздалегідь викликав автомобіль таксі, в якому чекав останніх в дворі б. АДРЕСА_2.

В цей же день, близько 17 години ОСОБА_3 та ОСОБА_4, після приїзду автомобіля таксі, переконавшись в можливості швидкого залишення місця події, проникли в приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", погрожуючи продавцю ОСОБА_6 застосувати пневматичний пістолет, який був сприйнятий нею, за даних конкретних умов, як вогнепальна зброя, заволоділи ювелірними виробами з золота на загальну суму 185345, 35 грн.

Після вчинення розбійного нападу на заздалегідь викликаному автомобілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покинули місце події. У подальшому викрадене майно реалізували, а отримані кошти розділили між собою. При цьому з числа викрадених ювелірних речей ОСОБА_3 залишив собі золотий ланцюжок, ОСОБА_4 - золоту булавку, ОСОБА_2 - золоту підвіску у вигляді хрестика, які у подальшому використали на власний розсуд.

У касаційній скарзі в інтересах ОСОБА_2 захисник ОСОБА_1 ставить питання про скасування постановлених судових рішень в частині визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 187 КК України. Просить закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. На думку захисника судами істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону. Зазначає, що судом не названо жодної причини, які б спонукали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 допомогти ОСОБА_2 уникнути кримінальної відповідальності. Вказує, що судом першої інстанції судове слідство закінчено безпідставно.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла до висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Доводи захисника ОСОБА_1 про відсутність в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як вбачається з вироку, свої висновки про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 187 КК України за викладених у вироку обставин, доведено об'єктивними доказами, які перевірені судом у передбаченому законом порядку та є допустимими.

Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_2 суд першої інстанції обґрунтував дослідивши показання самого засудженого, який вину не визнав та пояснив, що 12 листопада 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 попросили його під'їхати та замовити таксі, сказали, що все пояснять пізніше. Він викликав таксі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відлучилися і через короткий проміжок часу повернулися. Після повернення додому, останні розповіли, що пограбували магазин. Щоб ОСОБА_2 не повідомив про вчинений злочин, йому дали золотий хрестик. Наступного дня він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пішов на зустріч, під час якої було продане золото. Участі в зустрічі не брав, перебував разом з ОСОБА_4 та чекав, коли повернеться ОСОБА_3 Повернувшись, останній позичив йому 5 000 грн.

ОСОБА_2 зазначив, що після затримання, визнав участь у нападі на магазин через погрози працівників міліції розправою над його дівчиною.

Судом проаналізовано показання засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які вказали на непричетність ОСОБА_2 до розбійного нападу, але не змогли чітко пояснити суду мету купівлі трьох пар медичних рукавичок та масок.

Судом взято до уваги показання свідка ОСОБА_7, який вказав, що для нього було однозначно зрозуміло, що саме ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 брали участь у пограбуванні магазину. Під час передачі коштів за золото ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 повідомив, що вони пограбували ювелірний магазин.

Також, своє рішення щодо доведеності вини ОСОБА_2 суд обґрунтував такими доказами:

- записами камер відеоспостереження з аптеки "Тріоль", по вул. Фрунзе у м. Полтава, з яких вбачається, що 11 листопада 2014 року о 16 год 53 хв ОСОБА_3 зайшов до приміщення аптеки та придбав 3 медичні маски та 3 пари гумових рукавичок, в той час як його на вулиці чекали ОСОБА_4 та ОСОБА_2;

- записом з камери відеоспостереження біля торгового будинку "Світ сім'ї", що знаходиться по вул. Леніна, 10, у м. Полтава, яким зафіксовано, що 11 листопада 2014 року о 17 год 06 хв по тротуару проходять ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при цьому останній витирає руки від тальку, що залишився на його руках після примірювання гумових рукавичок.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду про неспроможність показань ОСОБА_3, про те, що він намагався приміряти рукавички так щоб ОСОБА_2 цього не бачив та приміряв їх не виймаючи рук з кишені, та вважає вірним те твердження, що подібні маніпуляції здійснити однією рукою у кишені практично неможливо, а тим більше непомітно для присутніх поруч осіб.

Крім того, колегія суддів вважає правильним твердження суду апеляційної інстанції, про те, що не зважаючи на невизнання вини ОСОБА_2, він фактично не заперечує свою причетність до цього злочину, хоча і стверджує, що його вина у співучасті у розбійному нападі не доведена, а сам він того не бажаючи випадково допоміг ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зникнути з місця злочину.

Доводи захисника про те, що судом першої інстанції не названо жодної причини, які б спонукали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 допомогти ОСОБА_2 уникнути кримінальної відповідальності, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

При ухвалені вироку судом взято до уваги ту обставину, що засуджені є гарними друзями та знають один одного тривалий час. Також, всі троє засуджених мешкали в одному гуртожитку, при цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали разом у одній кімнаті та кожного дня до них приходив ОСОБА_4 Вказані обставини підтвердили свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Доводи захисника про порушення права на допит свідків в судовому засіданні, суд вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції було допитано та взято до уваги показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 Крім того, висновки суду ґрунтуються на показаннях свідків ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.

Суд касаційної інстанції, вважає надуманими висновки захисника про те, що результати слідчих експериментів не можуть бути належними доказами винуватості ОСОБА_2, оскільки зі змісту вироку вбачається, що суд не посилався на показання обвинувачених, які вони давали під час проведення слідчих дій. Крім того, судом зазначено, що жодний з протоколів слідчих експериментів не містить зауважень.

Доводи захисника про відсутність у суду підстав закінчувати судове слідство через відсутність висновків за результатами перевірки інформації про застосування заходів фізичного та психологічного впливу до засуджених, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.

Як вказує сам захисник Октябрський районний суд відразу відреагував на подані засудженими заяви про неправомірні дії працівників міліції.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що хоча суд закінчив судове слідство до отримання висновків перевірки правомірності дій працівників міліції, це не є істотним порушенням вимог КПК України (4651-17) , оскільки вирок суду обґрунтований сукупністю належних та допустимих доказів.

При ухваленні рішення Апеляційний суд Полтавської області посилається на постанову старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області від 31 липня 2015 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42015170000000086 від 2 березня 2015 року в зв'язку з відсутністю в діях працівників міліції складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Доводи захисника, які аналогічні доводам касаційної скарги, належно перевірені апеляційною інстанцією, на них надано вмотивовані відповіді. ухвала Апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Інших доводів, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, у касаційній скарзі захисника не наведено.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника та вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 10 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 листопада 2015 року щодо ОСОБА_2

ухвала оскарженню не підлягає.