Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Лагнюка М.М., Суржка А.В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 27 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 10 лютого 2016 року,

вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 27 листопада 2015 року

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2 - 11637 грн. та ОСОБА_3 - 10116 грн.

Вирішені питання про судові витрати та речові докази у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 10 лютого 2016 року вказаний вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 1 серпня 2015 року приблизно о 1 годині, через незачинене вікно проник до кабінету НОМЕР_1 ресторану ГРК "ІНФОРМАЦІЯ_2", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, де із металевого сейфу таємно викрав грошові кошти потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 11637 грн.

1 серпня 2015 року приблизно о 6 годині ОСОБА_1, через незачинене вікно проник до ресторану ГРК "ІНФОРМАЦІЯ_2", який знаходиться за вищевказаною адресою, де із барної стійки таємно викрав спиртні напої, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 5077 грн.

В ніч з 9 на 10 серпня 2015 року ОСОБА_1 повторно через незачинені двері проник у вищезазначений ресторан, де із барної стійки таємно викрав спиртні напої та тютюнові вироби, заподіявши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 5039 грн.

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про зміну оскаржуваних судових рішень та призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Зазначає, що він позитивно характеризується, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є особою молодого віку, почав відшкодовувати матеріальну шкоду. Вказує, що раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак штраф сплатив. Повідомляє, що під час судового розгляду проходив стажування на посаду столяра з подальшим працевлаштуванням, однак суд вказану обставину не взяв до уваги. Наголошує, що на даний час працює столяром.

Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого правопорушення за викладених у вироку обставин та кваліфікація дій за ч. 3 ст. 185 КК України засудженим у касаційному порядку не оспорюються.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Щодо покарання, яке призначено ОСОБА_1, то воно відповідає цим вимогам закону.

Суд з достатньою повнотою врахував характер, ступінь тяжкості вчиненого засудженим правопорушення, данні про особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, частково відшкодував завдану шкоду. Взято судом до уваги, що ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став, знову вчинив 3 епізоди умисного корисливого злочину.

Обґрунтовано визнано судом та взято до уваги обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, не встановлено таких що його обтяжують.

З урахуванням всіх обставин справи, в тому числі й тих, на які посилається засуджений у скарзі, суд призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, навів у вироку переконливі мотиви такого рішення, зазначивши, що так буде досягнута мета покарання.

Колегія суддів погоджується з судовими рішеннями, що призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, сприятиме його виправленню і перевихованню, попередженню вчинення ним нових злочинів, а тому не вбачає підстав для прийняття рішення про застосуванням ст. 75 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Усі доводи апеляції засудженого щодо суворості призначеного покарання належним чином перевірені, на них надані змістовні відповіді. ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого та вважає, що у відкритті провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 27 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 10 лютого 2016 року.

ухвала оскарженню не підлягає.